ДЕСАНТНО-ШТУРМОВІ ВІЙСЬКА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ: ТЕРНИСТИЙ ШЛЯХ СТАНОВЛЕННЯ

Десантно-штурмові війська ЗС України – окремий рід військ, що відзначається маневреністю та автономністю. Їхнє призначення – швидке розгортання для оборони окремих напрямків, наступальних дій, охоплення противника з повітря і ведення боїв у тилу. Згідно з доктриною, ДШВ виконують завдання на стратегічному, оперативному та тактичному рівнях, діючи у складі об'єднаних сил або самостійно. На тактичному рівні вони ведуть загальновійськовий бій, десантно-штурмові, рейдові, штурмові дії та повітряні десанти.

Історія українських Десантно-штурмових військ починається у 1992 р., коли після розпаду СРСР, згідно з Постановою Верховної Ради України від 24 серпня 1991 р., всі військові формування на території України перейшли під її юрисдикцію. Перехід повітрянодесантних частин Радянської армії відбувався з труднощами через протидію з боку російського керівництва.

98-му гвардійську повітрянодесантну дивізію, дислоковану в м. Болград, розділили між Україною та Росією в грудні 1993 р. Частина, що залишилася в Україні, стала 1-ю аеромобільною дивізією, яка 1 червня 1993 р. увійшла до Одеського військового округу. 3 травня 1992 р. військовослужбовці 224-го навчального центру в м. Хирів склали присягу на вірність Україні.

Через нестачу спеціалізованого озброєння повітрянодесантні частини України трансформувалися в Аеромобільні війська, залишивши повітрянодесантний компонент у складі 25-ї бригади. У 1992 р. було сформовано 95-й навчальний центр у м. Суми, який у 1993 р. перемістили в Житомир.  

Станом на 1993 рік Аеромобільні війська структурно входили до Сухопутних військ ЗС України та складались з одного аеромобільного з’єднання, двох аеромобільних військових частин і двох навчальних центрів:

• 1-ша аеромобільна дивізія (у складі: 25-та повітряно-десантна бригада, 45-та аеромобільна бригада, 91-й артилерійський полк, 28-й окремий навчальний аеромобільний батальйон та комплект військових частин і підрозділів забезпечення) з пунктом постійної дислокації у м. Болград та н.п. Веселий Кут Арцизського району Одеської області;
• 23-тя окрема аеромобільна бригада, з пунктом постійної дислокації у м. Кременчук Полтавської області; 
• 224-й навчальний центр підготовки спеціалістів Аеромобільних військ з пунктом постійної дислокації у м. Хирів Львівської області; 
• 40-ва окрема аеромобільна бригада з пунктом постійної дислокації у м. Миколаїв; 
• 95-й навчальний центр підготовки молодших спеціалістів Аеромобільних військ. Пункт постійної дислокації – м. Житомир.  

Реорганізація Аеромобільних військ України у 1990-х роках була спричинена складною соціально-економічною та політичною ситуацією в країні. У 1997 році затверджена Державна програма передбачала перехід на бригадно-батальйонну структуру, що призвело до реформ, зокрема розформування 1-ї аеромобільної дивізії в 2003 році та створення 25-ї окремої повітрянодесантної бригади.

У 1995 році було створено 95-ту окрему аеромобільну бригаду, а 23-я аеромобільна бригада перейшла до складу Прикордонних військ. 224-й навчальний центр перетворили на 6-ту аеромобільну бригаду, яка в 1999 році стала 80-м аеромобільним полком і пізніше була передислокована до Львова.

У 1999 році було створено 79-й окремий аеромобільний полк, який у 2007 році став бригадою, об’єднавши аеромобільну та авіаційну частини. У 2012 році було створено Командування високомобільних десантних військ, яке підпорядковувалося Генеральному штабу.

У 2013 році 80-й полк було перетворено на бригаду, а всі аеромобільні частини були оснащені артилерією. До 2014 року у Військовій академії в Одесі створили факультет аеромобільних військ і розвідки, який замінив львівський факультет. Українські десантники брали участь у миротворчих місіях у Югославії, Лівані, Ліберії, Сьєрра-Леоне та Іраку.  

Від початку російської агресії десантні війська України активно протидіяли військам агресора та проросійським НЗФ. Саме вони були найбільш підготовленими у ЗСУ. Після анексії Криму десантники відразу залучилися до захисту територій. Розвідувальна рота 25-ї бригади — єдиний підрозділ, що вийшов з Криму з усім озброєнням.

З квітня 2014 року вони брали участь в АТО на сході країни. 79-а бригада прикривала кримський напрямок, а 25-а, 80-а та 95-а першими вступили у бій із гібридними військами РФ. Десантники проявляли мужність у боях під Слов'янськом, Савур-Могилою, Луганським та Донецьким аеропортами.

Враховуючи бойовий досвід, у складі десантних військ з’явилися артилерійські групи, танкові роти, та було сформовано 148-й артилерійський дивізіон. У 2015 році командування перемістилося до Житомира, де посилило підготовку й бойові спроможності десантних частин. У 2018 році їх перейменували на Десантно-штурмові війська ЗСУ, які активно брали участь у захисті країни від початку повномасштабного вторгнення у 2022 році.  

З початком повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року, частини Десантно-штурмових військ (ДШВ) ЗС України одними з перших вступили в бій по всіх напрямках. Вони брали участь в обороні Миколаєва, на Донбасі, в контрнаступах на Херсонщині та Слобожанщині. Для посилення ДШВ були сформовані нові бригади, батальйони та підрозділи, отримано західну техніку.

Внаслідок змін у бойових умовах підрозділи ДШВ часто діють як механізовані частини, особливо в оборонних та наступальних операціях. З метою вшанування відваги, 21 листопада 2023 року кільком бригадам ДШВ були присвоєні почесні найменування, а низку підрозділів відзначено за мужність.Станом на 2024 рік чисельність ДШВ значно зросла, досягнувши понад тридцяти тисяч осіб.