Він обрав по-справжньому чоловічу справу

Молодшому сержанту Владиславу Врублевському двадцять два роки. Сьогодні він навчається на другому курсі факультету високомобільних десантних військ Військової академії в Одесі. Але до того хлопець, як і багато його товаришів, побував у найгарячіших точках антитерористичної операції на Сході країни

Владислав каже, що вирішив присвятити життя військовій службі саме тому, що хотів відчувати свою значущість і займатися по-справжньому чоловічою справою. Невдовзі після такого рішення він потрапив у вир буремних подій на українському Донбасі в складі 25-ї окремої повітряно-десантної бригади, де відбулося його перше справжнє знайомство з військовою професією, і переконався у правильності вибору справи життя.

Виснажливі вправи на повітрянодесантному комплексі та на смузі перешкод, безсонні ночі в караулі були лише незначною частиною його перших солдатських випробувань. Справжнім наставником для молодого десантника став командир парашутно-десантної роти капітан Анатолій Трофімчук, який ні в чому не давав спуску своїм підлеглим. «Ви десант обрали добровільно, — повторював він, — а його суть не в хвастанні перед дівчатками на танцях у клубі. ВДВ — особлива служба, де треба щодня ставати сильнішими й розумнішими. А це передусім постійна робота над собою!»

А далі були полігони, вертольоти, літаки, бойові стрільби. Все це розкрило у вчорашньому студенті-електроннику істинного воїна-десантника.

Потрапивши до району проведення АТО, оператор-навідник БМД-2 молодший сержант Владислав Врублевський активно включився в бойове життя свого підрозділу. Йому довелося разом з товаришами брати участь у бойових чергуваннях на блокпостах, дозорних групах, марш-кидках у складі штурмових підрозділів тощо.

Сьогодні він із гордістю згадує своїх бойових командирів і товарішів — лейтенанта Руслана Харченка, старшого сержанта Олега Резніка, молодших сержантів Вадима Кучеренка і Андрія Власюка, а також солдатів Іллю Соколова, Андрія Мазура, Андрія Шишацького і Микиту Грюкова.

— Вони сильні в усіх сенсах десантники і надійні хлопці, — розповідає Владислав. — Їхній бойовий досвід допоможе підготувати у скорочений термін хороших солдатів.

З прикладів бойового братерства в пам’яті Владислава залишився один із випадків, коли під час мінометних обстрілів отримав важке поранення навідник-оператор Сергій Остроухов. Доки Владислав разом з іншими бійцями намагався шквальним вогнем «втихомирити» окупантів, його товариш Ілля Соколов кинувся до спливаючого кров’ю пораненого бійця та надав йому першу медичну допомогу. В харківському госпіталі, куди доставили пораненого, медики підтвердили, що лише вчасна допомога бойового побратима врятувала солдата від смерті.

Таких випадків на передовій траплялося чимало. А ще душу бійця ятрить біль, адже чимало друзів, з якими Владислав починав службу, загинули.

— Воювали, як усі, — згадує сьогодні про ті часи десантник.

Повернувшись з довготривалого відрядження, наш герой вирішив стати офіцером-десантником. Після успішного складання іспитів у Військовій академії в Одесі Владислав з гордістю отримав курсантські погони.

Сергій ДАНИЛЕНКО

http://na.mil.gov.ua