…Складається таке враження , що я і не демобілізувався рік тому, що продовжую служити,- резервіст-десантник Василій Ступарик

На базі  25 окремої повітрянодесантної бригади  ВДВ ЗС України тривають збори з оперативним резервом.

   Усі у доброму гуморі, з величезним бажанням навчитися, вдосконалитись, пригадати навички отримані під час участі в антитерористичної операції на Сході Держави.

– Такі збори обов’язково потрібні,- розповідає один з військовослужбовців оперативного резерву Василь Ступарик. – Знов відчуваєш міць  автомату, пригадуєш ту маленьку радість, коли вражені твоєю кулею мішені лягають у осінню траву. Зближають і надають неповторного колориту військовим зборам, ті тихі, наповнені атмосферою довіри, міцною чоловічою дружбою вечори,  коли  слухаєш байки бувалих воїнів, роздивляючись обличчя молодих, необстріляних хлопців.

    Василь Іванович з 1985 по 1987 роки проходив строкову службу  у  242 навчальному центрі ВДВ у місті Гонжунай республіки Прибалтика. Потім у 908 десантно-штурмовому батальйоні. Далі цивільне життя, дружня родина, бізнес. І так до 2014 року , поки так звані «новоросці» не прийшли у рідне місто Луганськ де мешкала сім’я.  Ступарики особисто на собі встигли відчути усі «радости русского мира». З посмішкою, але з якимось  дуже-дуже тяжким, колючим поглядом, у якому проглядається біль та рішучість, розповідає свою життєву історію Василь Іванович.

   З приходом війни на Донбас, вже встиг побувати у полоні. У Новоросії це у порядку речей. Побачили, що прибутковий, добре наладжений бізнес і давай «оджимати» все на благо «молодої республіки», а як не віддаєш добровільно, то і до «стінки» поставити можуть.

Василю Івановичу пощастило, друзі зібрали 200 тисяч гривень та викупили з полону. За добу зібрав усю родину, виїхали до міста Дніпро сповнений рішучості стати до лав Збройних Сил України, боронити рідну землю від російських загарбників.

Через деякий час поповнює лави 79 окремої десантно-штурмової бригади ВДВ, в складі якої виконував бойові завдання в АТО.

   – Найбільше запам’яталася ніч на передодні оголошення припинення вогню,- ділиться спогадами резервіст. – Канонада така стояла, аж моторошно. Складалося враження, що бойовики намагалися випустити по нашим позиціям усі боєприпаси зі складів РФ. А після настання півночі, утворилася тиша…така тиша, що здавалось, що її можливо порізати ножем, відчувалася на дотик.

    В одній з бойових операцій  особовий склад підрозділ в якому проходив службу герой розповіді завдав суттєвих втрат ворогу. За що всі були нагороджені державними нагородами.

   А стрибків у Василя Івановича не мало не багато – 1286 штук. І якщо буде така нагода то з превеликим задоволенням здійсню ще один стрибок з парашутом.

-Особовий склад бригади проводить збори на високопрофесійному рівні, умови проживання дуже достойні, що правда дуже  щільний графік навчання, але це навпаки добре-міцніємо. Складається таке враження , що я і не демобілізувався рік тому, що продовжую служити,- наголошує Василь Ступарик.

Прес-служба 25 повітрянодесантної бригади ВДВ