ІЛОВАЙСЬК ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ ЧАСУ. ЧАСТИНА 2. РІШЕННЯ КОМАНДУВАННЯ. БОЙОВІ ДІЇ.

10-11 серпня 2014 року… Взагалі бойові дії там проводились, починаючи з серпня місяця – звуження кільця йшло на півдні, в районах Докучаєвська, Старобешеве, Моспіно тощо. Були задіяні 40-й та 39-й батальйони територіальної оборони, підрозділи 51-ї механізованої бригади, ракетних військ і артилерії, які входили до складу цього угруповання Збройних Сил України. Рішенням керівника сектору “Б” генерал-лейтенанта Хомчака Р.Б. було залучено і батальйон Національної гвардії України “Донбас”.
До речі, ні “Донбас”, ні решта спеціалізованих батальйонів міліції до складу сил і засобів АТО не входили, це було окреме угруповання. Батальйон “Донбас” був офіційно введений до складу сил і засобів АТО в жовтні 2014 року. Решта підрозділів – значно пізніше, а деякі з них так і не були введені в склад сил і засобів Антитерористичної операції.
19 серпня 2014 року підрозділами 95 окремої аеромобільної бригади було взято під контроль важливий населений пункт – в питаннях зміни оперативної обстановки і впливу на оперативну обстановку – великий залізничний вузол Ясинувата. Але в ніч з 19 на 20 серпня підрозділи Національної гвардії, яким було передано під контроль цей населений пункт, залишили Ясинувату. Постало питання повторного взяття під контроль міста, але було два варіанти – або Ясинувата, або Іловайськ.
Отже, створювалось відповідне угруповання, близько 600-700 чоловік із підрозділів вищезазначених спеціалізованих батальйонів МВС із урахуванням батальйону “Донбас”, яке повинно було здійснити зачистку міста Іловайськ. Від Збройних Сил до цієї операції залучались – вони вже в принципі завдання своє частково виконали – це 39 та 40 територіальної батальйони для блокування з північної і західної частини міста Іловайськ, а також бронегрупа зі складу 51 окремої механізованої бригади, підрозділи артилерії, які повинні були забезпечувати дії цих підрозділів. Це теж одна із тих умов, які потім вплинули на ту обстановку, яка склалася в районі міста Іловайськ уже в кінці серпня – після 24 серпня.
У ніч з 12 на 13 серпня 2014 року підрозділи 30 окремої механізованої бригади – це 3 батальйон, частково танковий батальйон з деякими іншими підрозділами бригади виконували завдання відповідно по лінії ізоляції. Окрім першої і другої батальйонно-тактичної групи, які: 2 БТГр ‒ здійснювала висування із району Лутугіно до Червоної Поляни; 1 БТГр – через Міусинськ виходила в район Красного Луча, де вони якраз і взаємодіяли між собою на стику. Решта підрозділів були в районі Степанівки, а також на опорних пунктах і блокпостах навкруги цього населеного пункту до Міусинська.
У ніч з 12 на 13 серпня 214 року внаслідок паніки, якій піддався особовий склад, внаслідок обстрілу Степанівки, ці підрозділи хаотично залишили даний населений пункт, і були виведені на відновлення боєздатності вже, скажімо так, по факту залишення військової частини в район Мелітополя. Частина військовослужбовців опинились аж у місті Новоград-Волинський, у пункті постійної дислокації.
Паніка – це найстрашніше, що може бути у війську, що може бути на війні, це глибока психологічна травма. Деякі військовослужбовці 30 омбр, які тоді, два роки тому, піддалися панічним настроям, донині не можуть відновитись до нормального стану.
Це значно послабило наші позиції, і, відповідно, розірвало лінію блокування на ділянці Степанівка – Савур-Могила, Степанівка – Міусинськ. Це дало можливість противнику здійснювати підвіз і підхід резервів через Степанівку на Сніжне для забезпечення НЗФ відповідним озброєнням і людським ресурсом для доукомплектування.
Пізніше, 24 серпня, 5 батальйон територіальної оборони “Прикарпаття”, який формувався в Івано-Франківську, також залишив свої позиції і теж здійснив безпрецедентний марш, буквально за одну-півтори доби, подолав відстань понад тисячу кілометрів від Амвросіївки аж до Івано-Франківська, де його зустріли місцеві мешканці як героїчний батальйон квітами, музикою…
Я думаю, що це було однією з негативних умов цієї обстановки, яка вже потім в подальшому склалася в районі Іловайська. Я вважаю, що ввід російських регулярних військ на територію України, як я вже зауважив, це був крок відчаю на ті дії, які здійснювались силами і засобами Антитерористичної операції з блокування відповідних НЗФ і блокування відповідних урбанізованих районів. Я маю на увазі, наприклад, Донецьк-Макіївка, Горлівка-Єнакієво, сам Луганськ. Тобто, ми тоді практично повністю блокували НЗФ у цих районах і в перспективі, заборонивши їм підвіз озброєння, військової техніки і поповнення, можливо було за кілька днів або тижнів повністю завершити Антитерористичну операцію.
До речі, в одному зі своїх інтерв’ю наприкінці липня – початку серпня 2014-го зазначав, що ми повинні завершити Антитерористичну операцію. Так би й воно було, якби не було втручання Росії і введення регулярних російських підрозділів на територію України. Повне оточення бандформувань та російських найманців стало цілковитим крахом “Новоросії”, який тоді був задуманий як масштабний проект, а також і головною причиною вводу російських військ.
А от однією з серйозних умов, які вплинули на погіршення оперативної обстановки, зокрема в районі Іловайська, став несанкціонований відхід (офіційно кажучи), або втеча деяких підрозділів з відповідних районів. Це різко загострило обстановку і погіршило для наших військ оперативне становище.
Далі буде

https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=1619839765013447&id=100009623167190