Битва дронів: Десантно-штурмові війська оцінили Ironclad, Ласка 2.0 та РСВК-М “Мисливець” (відео)

Десантно-штурмові війська прицінюються до українських бойових наземних дронів. Днями на полігоні ДШВ у Житомирській області пройшов демонстраційний захід, на якому розробники з Києва, Львова та Запоріжжя показували на що здатні їх розробки.

Тим паче, що у Державне оборонне замовлення на 2021 рік вже включені роботизовані платформи.

Defense Express мав унікальну нагоду прослідкувати за цією подією та поспілкуватися з розробниками дронів Ironclad, “Ласка 2.0” та “РСВК-М Мисливець”, а також з командувачем ДШВ Євгеном Мойсюком.

Зокрема, всіх розробників ми попросили назвати три ключових переваги власних наземних дронів.

Ironclad від Roboneers

“Перша конкурентна перевага Ironclad – висока прохідність. Завдяки шарнірно-зчленованому з’єднанню двох платформ забезпечується щільний контакт з поверхнею і фактично всі чотири колеса завжди знаходяться на ґрунті.

Друга перевага – великий запас ходу завдяки використанню гібридної силової установки. Запас ходу просто з акумулятора – 20 км, а з використанням генератора – 250 км.

Третя перевага – бронювання, яке забезпечує захист від бронебійних куль 7,65х54 мм, що було перевірено під час випробувань у Державному НДІ випробувань і сертифікації ОВТ”, – розповів техлід Roboneers Ігор Бобало.

Також розробники декларують, що корисне навантаження Ironclad становить 400 кг, а маса пустої платформи 1800 кг.

Ironclad розроблявся, як модульна платформа, тому з нього можливо зняти бойовий модуль та перетворити на транспортний дрон. У цьому випадку корисне навантаження становить 400 кг.

Наземний дрон оснащений бойовим модулем “Шабля” масою у 200 кг з 12,7-мм кулеметом. Як кажуть у Roboneers – він забезпечує ведення вогню не тільки по наземних, але і по повітряних цілях завдяки швидкому обертанню навколо своєї осі – один оберт за 4 секунди. Для наведення використовується дві телевізійні камери з вузьким та широким полем огляду, а також тепловізор.

У Ironclad реалізовано декілька радіоканалів управління – через Wi-Fi на відстані до 700 метрів на відкритій місцевості, а також через Wi-Max на відстані до 7 км. Крім традиційного пульта Roboneers також розробило систему керування з планшета, що дозволяє бійцям використовувати дрон під час маршу та бойових завдань “у полі”.

“Ласка 2.0” та “Гном” від Infocom

“Головна перевага платформи “Ласка 2.0” у її програмному забезпеченні. Вона може рухатись, як за допомогою оператора, так і автономно. Використовується нейромережа, яка здатна розпізнавати об’єкти та має функцію стеження.

Ми використовуємо колісну базу квадроциклу та під час випробувань вже довели її високу прохідність, що є другою перевагою нашої розробки.

Третя перевага – ціна, бо ми використовуємо недорогі компоненти, тому “Ласка 2.0″ має відносно невелику вартість”, – розповів керівник департаменту безпілотних технологій Сергій Румянцев.

У якості озброєння використано бойовий модуль, який розрахований на 7,62-мм кулемет, проте у планах Infocom – збільшення калібру до 12,7 мм. Запас ходу дрона становить до 100 км, а корисне навантаження до 300 кг, що дозволяє виконувати транспортні задачі.

Канал зв’язку також традиційний для наземних дронів – 5,8 ГГц, тобто Wi-Fi-діапазон, за словами розробників, на відкритій місцевості це дозволяє керувати “Ласкою 2.0” на відстані до 5 км. Для керування дроном оператор може використати не тільки пульт та планшет, а і доволі цікаве рішення, яке розробники називають “повідець”, завдяки якому на невеликій відстані оператор рукою керує рухом дрона.

На противагу доволі масивним наземним дронам, “Гном” – це мініатюрна платформа, яка заввишки біля 30 см.

“Задача “Гнома” – розвідка та ретрансляція сигналів. Окрім того, він може виконувати логістичні задачі та евакуювати поранених на спеціальних ношах, бо його максимальне навантаження – 90-100 кг”, – запевнив Сергій Румянцев.

РСВК-М “Мисливець” від КБ “Robotics”

“Перша системна конкурентна перевага РСВК-М в тому, що він зроблений для роботи на лінії зіткнення – бойових умовах. Тому він оснащений виключно акумуляторами, що дозволяє бути непомітним у тепловому та акустичному спектрі. Для малопомітності дрон зроблений максимально низьким, на відстані 300-400 метрів він вже ховається у траві.

Друга перевага – бойовий модуль та його система наведення, над якими ми працюємо шість років. Він оснащений 12,7-мм кулеметом НСВТ “Утес”, який у поєднанні із системою наведення з тепловізором, телевізійним каналом з 20-кратним зумом та лазерним далекоміром дозволяє одиночними пострілами досягти точності снайперської гвинтівки.

Третя перевага має більш організаційний характер. Нами вже відпрацьована робоча конструкторська документація, ми є виконавцем дослідно-конструкторської роботи, а РСВК-М вже готується до державних випробувань. Ми вже успішно пройшли кліматичні та механічні випробування”, – розповів представник Robotics Іван Кириченко.

Радіус дії у РСВК-М, як запевняють розробники, щонайменше 2 км. Запас ходу 15-20 км, проте зараз розробляється версія, яка зможе долати 30-40 км, а у режимі очікування працювати декілька діб. Маса корисного навантаження – 200-300 кг.

Оцінка ДШВ

Попри те, що це була демонстрація, а не державні випробування, у Десантно-штурмових військах вирішили не обмежуватись “паркетним оглядом” та оцінили можливості українських наземних дронів у максимально реальних умовах.

Наприклад, було на повну увімкнено наявні на озброєнні ЗСУ комплекси радіоелектронної боротьби, які повністю “поклали” GPS та канали управління дронами. В цих умовах жоден з “конкурсантів” подолати РЕБ українських десантників не зміг.

Далекими від сподівань розробників стали й евакуаційні можливості дронів, зокрема концепція з ношами, на яких пораненого мають витягнути з під вогня має бути доопрацьована. Бо ніхто на полі бою не скасував складний рельєф та воронки від снарядів, які можуть бути заповнені водою.

Також під питанням залишається оглядовість поля бою, бо у високій траві оператор може легко прогледіти рів, вибратись з якого не зможе навіть всюдихід.

Проте, як заявив командувач Десантно-штурмових військ Євген Мойсюк, в українському війську існує нагальна потреба у подібних дронах і розробники мають вдосконалити та завершити свої роботи.

“Такі наземні бойові платформи потрібні. Їх доцільно використовувати для ведення розвідки, зокрема й інженерної – наявності мінно-вибухових пристроїв. І виконувати ці задачі, якщо не в тилу противника, то в міжпозиційному просторі. Друге – логістичне забезпечення та евакуація поранених. В нас є ділянки, де підвіз боєприпасів ускладнений, бо вантажівки чи позашляховики стають ціллю для розрахунків ПТРК та снайперів ворога.

Треба буде вносити зміни у штатні структури. Наприклад, у розвідувальних ротах можливо створити окремий підрозділ. Але це потребує вивчення, бо, на мою думку, нам необхідна універсальна платформа, яка здатна вирішувати бойові та логістичні задачі. І тоді необхідно буде створювати окремий підрозділ, який буде готовий виконувати ці задачі за рішенням командира бригади чи батальона.

Проте під час цієї демонстрації ми побачили, що дуже великий відсоток заявлених розробниками можливостей платформ був тільки задекларований і при реалізації вони не були підтверджені. Навіть під час такого стислого огляду, не говорячи вже про державні випробування. Тому виробникам потрібно готуватись краще.

Великий шлях вже пройдено, я впевнений, що в українських виробників буде результат, сподіваюсь, що у короткі терміни. Бо Збройним Силам України наземні безпілотні платформи потрібні і максимально швидко”, – підбив підсумок випробувань командувач Десантно-штурмових військ ЗСУ Євген Мойсюк.