Бойове хрещення солдата Тимошенка на Авдіївські промзоні
Пронизливий вітер свищить крізь щілини і на розбитих будівлях. Руїни… Понівечені стіни, груди заліза, сліди від вогню… Промка!
Молодий вісімнадцятирічний хлопчина, вперше потрапивши у зону ведення бойових дій, з цікавістю розгляючи колоритний пейзаж Авдіївської промзони.
Незважаючи на свист куль та здригання землі від вибухів, які летіли зі сторони ворога щільним дощем, Артем разом з десантниками одного з найкращих підрозділів 25 окремої повітрянодесантної Дніпропетровської бригади займали нові позиції, прибувши на Донбас, що знову стати на захист рідної землі.
Вечоріло. Втомлені переміщенням військовослужбовці 25 бригади змінили на бойових постах «Чорних Запоріжців», що героїчно тримали оборону Авдіївки більше року.
«Це мій перший день на війні, але розуміння, що відбувається прийшло відразу. Ворог помітив рухи на наших позиціях почав щосили обстрілювати,» – пригадує солдат Артем Тимошенко.
«Потрібно було не тільки зайняти оборону , але і дати гідну відсіч окупантам, щоб інші підрозділи зайняли свої позиції непоміченими та неушкодженими. «В укриття!» -гучно подав команду командир. Без слів, без питань, за лічені секунди, наш розрахунок опинився у бліндажі. «До бою!» – продовжує надавати команди командир роти. Також не проронивши і слова, ми розгорнули «Бом-Бом», приціл, постріл…ціль!
Навіть не можу пригадати скільки тривав бій, годину, дві, чи добу… Ми лише чітко виконували команди нашого командира старшого лейтенанта Назара Петрука – «постріл», «переміщення», «постріл»… Нарешті тиша. Вгамувалися. Знесилені, але раді, що впоралися, виконали завдання. Незаконні російські формування отримали «по зубах»… Наші ж хлопці всі живі, немає поранених. Саме в цю хвилину, зловив себе на думці, що колись, я також буду офіцером, як мій командир.
Мій дід і батько служили у десантних військах, батько пройшов пекло неоголошеної війни на Сході, саме у 25-тій бригаді. Тому вибір де проходити службу переді мною не стояв», – розповідаючи посміхаючись десантник у третьому поколінні Артем.
Зараз Артему лише дев’ятнадцять років, він пройшов бойове хрещення на одному з найгарячіших напрямків Операції Об’єднаних Сил-Авдіївській промзоні. І незважаючи на юний вік, десантник мріє про перемогу над ворогом та службу у Десантно-штурмових військах Збройних Сил України та готовий до виконання бойового завдання будь-якої складності.
«Скінчиться війна! І після перемоги, я обов’язково вступлю до військового вишу, стану офіцером, щоб з честю та гідністю наслідувати досвід непереможних військ «марунових беретів»,- закінчує нашу розмову Артем Тимошенко.
Тетяна Заріцька, Прес-служба 25 окремої повітрянодесантної бригади Десантно-штурмових військ ЗС України