Десант своїх не залишає

12 Липня, 201817 Липня, 2018 dshv_redactor-1

Ветерани Десантно-штурмових військ Збройних Сил України Олег Чуйко, його брат Андрій Чуйко та Олександр Денисов допомогли розшукати прапорщика Ігоря Бєлокурова, який зник безвісті три десятки років тому в Афганістані.

Ці мужні чоловіки – воїни-інтернаціоналісти, справжні десантники, учасники бойових дій на Сході країни. Брати Чуйко – проходили службу в окремій батальйонній тактичній групі Десантно-штурмових військ, пройшовши багато різних гарячих «точок» Донбасу. Не менш бойову біографію має і Олександр Денисов, який є заступником Голови правління Всеукраїнської асоціації ветеранів Афганістану та АТО.

Вже будучи в запасі, бойові офіцери продовжили займати активну життєву позицію, всіляко допомагали своїм товаришам. Дізнавшись, що в березні цього року, в Афганістані група геологів випадково зустріла чоловіка типової слов’янської зовнішності, зовсім не схожого на своїх співвітчизників. Геологам він відрекомендувався як Амруддин, та сказав кілька слів на українській мові: «Волин» та «колодяз».

Про своє минуле, рідних та близьких він майже нічого не пам’ятає, очевидно від поранень та контузії втратив пам’ять (про це свідчать шрами на його голові). Згодом стало відомо, що він, можливо, військовий – воїн-інтернаціоналіст, який вже 30 років вважається зниклим безвісті, ймовірно прапорщик Ігор Бєлокуров. З архівних даних стало відомо, що він уродженець Волинської області, брав участь в бойових діях в Демократичній Республіці Афганістан в складі десантно-штурмового батальйону 70-ї окремої гвардійської мотострілецької бригади 40-ї армії.

9 квітня 1988 року під час бойового зіткнення його підрозділу з бойовиками в районі міста Кандагар, – він зник безвісті… Будучи в полоні, був змушений прийняти іслам. Після цього йому дали нове ім’я, одружився та завів сім’ю. Щойно дана новина сколихнула Інтернет, як ветерани Афганської та Російсько-української війни негайно вирішили допомогти колишньому прапорщику десантно-штурмового батальйону повернутися на Батьківщину. Так була сформована пошукова група «Пернач». Рішення було таким: якщо це дійсно наш солдат, то за будь-яких обставин повернути його додому.
Адже десант своїх не залишає.
Неможливо описати кількома рядками тих титанічних зусиль, які доклали ветерани-десантники, щоб допомогти повернутися своєму побратимові на рідну Україну.

Були численні перемовини, різні зустрічі, незліченна кількість оббитих порогів та експедиція до країни вічних війн, суворих гір та пісків. І ось, 8 липня до визначеного місця було доставлено «Амруддин», Ігоря Бєлокурова. Як і належить бойовим офіцерам, пошуковці зустріли його в армійській уніформі, з бойовими нагородами, в парадних марунових беретах, тримаючи в руках Державний прапор України, прапор Десантно-штурмових військ та Всеукраїнської асоціації ветеранів Афганістану.