Десантно-штурмові війська: народжені в боях, під крилами та мечем архістратига Михаїла

Не є таємницею, що відродження могутньої Української армії почало набирати значних обертів під час ведення запеклих бойових дій на Донбасі з російсько-терористичними угрупуваннями починаючи з весни 2014 року. За цей час, були сформовані окремі роди військ, нові частини, постійно удосконалюється організаційно-штатна структура лінійних підрозділів, бойового та тилового забезпечення. Надходять новітні зразки озброєння та військової техніки, амуніції тощо.
Передусім, такі зміни викликані умовами сьогодення, відродженням національних бойових традицій та поглиблений курс на Євроатлантичну інтеграцію українського війська. Нині, саме українська армія є однією із найбільш боєздатних армій в Європі, та чи не єдина, яка має досвід ведення бойових дій не десь за межами країни, не в складі експедиційних сил, – а на власній території.

Зумовлені часом.

Значних змін також зазнали і Високомобільні десантні війська Збройних Сил України. Перш за все, аеромобільні частини були реформовані в десантно-штурмові, які в своєму складі мають танкові та реактивно-артилерійські підрозділи, збільшився артилерійський компонент в бригадних артилерійських групах. Також, значно змінилася і система підготовки самих десантників.
Враховуючи специфіку завдань та наявне озброєння частин українського десанту, найближчим часом буде змінена і назва самого окремого роду військ. Так, Високомобільні десантні війська будуть перейменовані на Десантно-штурмові війська Збройних Сил України! Така зміна обумовлена вимогам часу, та безпосередніми завданнями, які постають перед десантними підрозділами на «Східному фронті». Опираючись на факти в історії військового мистецтва, враховуючи бойовий досвід армій різних країн для оволодіння фортецями або сильно укріпленими оборонними позиціями противника, застосовувалися спеціальні штурмові підрозділи. Це добре відомі гренадери, ударні частини та «Ардіті» (Італійські штурмові загони часів Першої Світової війни).
Воїни штурмових загонів складалися із особливо сміливих та добре підготовлених солдатів. Вони були призначені для подолання ворожих захисних споруд та підготовки плацдарму до широкомасштабного наступу.
Під час активних бойових дій на Сході країни, саме частини та підрозділи десанту проводили рейди в тилу противника, порушували систему управління та знищуювали ворожі важливі об’єкти. Неодноразово десантникам були доручені найскладніші завдання зі штурму окупованих населених пунктів, укріпрайонів та різних об’єктів противника. Зокрема: Краматорська, Слов’янська, Ямпіля, Дебальцевого, Вуглегірська, Шахтарська, Авдіївської промзони, «Шахти Бутівки»…

Під крилами та мечем архістратига Михаїла

Віднині, своє професійне свято, новостворені Десантно-штурмові війська відзначатимуть 21 листопада, в День архістратига Михаїла – верховного командувача Божого війська у битві проти нечистих сил.
У християнських традиціях Архангел Михайло або Архістратиг Михаїл є патроном військових, а саме десантників та парашутистів, які безстрашно йдуть з неба в бій. І не даремно його атрибутика присутня на нових емблемах українських десантників: могутні архангельські крила та палаючий меч.

Колір крові, пролитої в боях за свободу України

Багато елементів форми одягу та атрибутів українського десанту зазнають змін. Блакитний берет увійде в історію. Замість нього, десантники вдягнуть берет кольору Марун (maroon). Саме берети такого кольору носять воїни-десантники більшості армій провідних країн світу. Таку традицію вперше було запроваджено командиром сформованого у 1941 році 1-го парашутного полку Збройних Сил Великобританії генерал-майором Фредеріком Брауном. За блискавичні дії, сміливість та колір берету британських парашутистів, фашистські загарбники почали називати їх «червоні дияволи», а свої війська – «cherry-berry» – «вишеньки». З тих пір темно-бордовий берет став неофіційним символом військових парашутистів по всьому світі.
Загалом, десантні війська 59 країн, у тому числі 19-ти країн НАТО використовують берети темно-бордового, темно-червоного та каштанового кольорів. Цей колір став своєрідною візитною карткою елітного роду військ у цілому світі.
До речі, аналогічний колір берету, свого часу був передбачений і в радянських повітряно-десантних військах. Такий варіант був затверджений тодішнім легендарним командувачем ВДВ генералом-армії Василем Маргеловим у червні 1967 року. Для повсякденного однострою десантників передбачалися берети захисного кольору, а для парадного – малинового або бордового. З 1967 року бордові берети вже почали надходити у війська. Проте вже у 1968 році бордові берети були замінені на блакитні. Офіційно це було затверджено наказом міністра оборони СРСР 1969 року.
Цікавим є той факт, що в літку 1968 року під час вторгнення військ Варшавського договору до Чехословаччини, військовослужбовці 317-го гвардійського парашутно-десантного полку були вдягнуті саме в малинові берети. А їхні колеги – військовослужбовці з 7-ї гвардійської повітряно-десантної дивізії, чомусь виконували подібні завдання вже в беретах блакитного кольору. Тож не дивно, що місцеві мешканці спочатку їх сприймали за представників військ ООН.
Блакитний колір берету, радянські повітряно-десантні війська використовували до розпаду СРСР. А далі цей колір успадкували десантники та війська спеціального призначення кількох краї пострадянського простору: України, Росії, Білорусії, Казахстану, Киргизії, Узбекистану, Таджикистану та Вірменії.
Майже чотири роки, на українському Донбасі ідуть бойові дії, і чимало десантників «пішли в небо» віддаючи свої життя за захист Батьківщини. Тому, новий берет кольору «Марун», – стане символом крові, пролитої в боях за Україну.
Відтак, зміна кольору головного убору, атрибутики та нова назва – Десантно-штурмові війська – це черговий крок в новітню історію України.

Прес-служба командування ВДВ ЗС України