«Десантура покоління Z»: стрибок на вищий рівень
Молоді офіцери, які починали цю війну командирами взводів та рот, нині очолюють батальйони, комбати – бригади. Сержанти стають вже не «паперовим», а справжнім хребтом війська. Й нікого нині не здивуєш солдатом або офіцером віком понад тридцять, який вільно спілкується англійською і знається на комп’ютерній тематиці.
«Покоління Z», яке народилося акурат напередодні вибуху віртуальних технологій, наразі становить абсолютну більшість чисельності ДШВ. Воно дуже швидко опановує електронні засоби організації та ведення бою. Але при тому мусить періодично проходити і осучаснений базовий вишкіл десантника, без якого знання високих технологій годяться хіба що для ігрових «стрілялок».
Про це кореспондент АрміяInform мав розмову із заступником начальника 199-го Навчального центру ДШВ (далі – Центр) підполковником Денисом Сенчковським.
Віртуальна практика для реальної війни
– Денисе Валерійовичу, центр сформований у травні 2015-го й через нього тільки за початковий період існування пройшло вишкіл близько п’яти тисяч десантників. Але водночас головним ресурсом підготовки тут був тільки серйозний бойовий досвід інструкторсько-викладацького складу, бо матеріально-технічна база залишала бажати кращого…
– Так званий постійний склад – командири, інструктори, викладачі – й нині залишається нашим «золотим фондом». Утім, технічна база за останні три роки, відколи тут служу, зробила, так би мовити, стрибок у сучасність. Якраз у 2017-му розпочалося стрімке оновлення навчально-тренувальних комплексів як на підпорядкованому нам 37-му загальновійськовому полігоні, так і на території самого Центру.
Зважте самі. За цей час введені у стрій: багатоцільовий клас імітаційного моделювання бойових дій, тренажерний навчально-тренувальний і парашутно-десантний комплекси, комплекс підготовки по системі БАРС – бойової армійської системи. З’явилися вогнева смуга перешкод, канатне і фізкультурно-оздоровче містечка, на завершальній стадії створення унікальна школа повітрянодесантної підготовки. Також повністю видозмінені всі навчальні класи, тренувальні зони у Центрі й на полігоні.
На практиці це означає багаторазове підвищення спроможностей Центру у підготовці й перепідготовці, підвищенні кваліфікації фахівців ДШВ, Сил спеціальних операцій, Морської піхоти і розвідки. Приміром, завдяки навчально-тренувальному комплексу чверть усіх занять проводять на тренажерах. Тобто ті ж навідники-оператори можуть повноцінно, без обмежень у часі практикуватися у стрільбі поза полігоном, економлячи реальні боєприпаси.
А на базі багатоцільового класу імітаційного моделювання бойових дій торік навіть проводили міжнародні навчання. Комп’ютерний комплекс розрахований на підготовку з організації бою командирів ланки від начальника штабу батальйону і вище. Учасники заходу вчилися моделювання й організації бойових дій за натовськими нормативами.
«Не кажи, що ти готовий умерти…»
– Електронні тактичні засоби, планшети, комп’ютери – це, безумовно, значуще. Але ж у теплих класах тебе не криють мінами й снарядами, на тебе не полюють снайпери, ти не околієш від морозів і не стріляєш по пояс у багнюці…
– Саме тому у Центрі царює культ базової бойової та фізичної підготовки. Що важливо – буквально всі практичні заняття проводимо у штучно створеному середовищі активного психологічного загартування. Наприклад, раніше ми могли прищеплювати підопічним у цьому сенсі тільки подолання страху перед бронетехнікою ворога через так звану обкатку танками. Тепер розширили такі здатності за рахунок вогневого містечка.
Це дуже своєрідна смуга перешкод з елементами шокового психічного впливу. Уявіть: новобранець з останніх сил, зі зброєю, у повній екіпіровці долає перешкоди, а на нього оскаженіло волають інструктори, навколо все стріляє, горить, застилає душним димом.
Є й родзинки. Недавно випустили сьомий цикл перемінного складу. На підсумковому заліку ротний старший лейтенант Богдан Красько виявив ініціативу: у сусідньому селі на скотобійні набрав нутрощів і крові забитих тварин, розкидав усе це по смузі. Ефект, зі слів випускників, був ще той!
Цільовий вплив на курсантів ведуть і під час заходів морально-психологічного характеру. Ми втлумачуємо хлопцям: добре, що ви навчилися чудово бігати і стріляти, але маєте чітко усвідомлювати, до чого готувалися.
Завтра вам іти у бій за нашу землю. Не кажіть «Я готовий померти за свою країну», кажіть «Я не боюся загинути за свою країну». Різниця принципова. Бо сила духу в ДШВ найпотужніша, навчені вони війні найкраще, й тільки тому завжди перші. Не ви повинні боятися ворога, а він вас. Навіть на ранковій зарядці, роблячи серію віджимань від землі, три жими понад командирську норму курсанти роблять із криками: «Завжди перші! За ДШВ! Я найкращий!»
«Золотий фонд» польової академії десантників
– У кожній бойовій частині є свої «зірки», авторитетні воїни, на думку яких, незалежно від їхніх посад, зважає навіть командування. Упевнений, такі є й серед інструкторів та командирів центру…
– Та кожен другий! Ми готуємо за низкою десантних спеціальностей, у кожній з яких є свій інструктор-світило: за фаховістю, бойовим досвідом, силою духу, життєвим шляхом. На першому занятті я завжди кажу новоспеченим курсантам: якщо на вас сержанти кричатимуть, не здумайте сприйняти це як образу. Вони бачили смерть побратимів через необережність, непідготовленість, недоречну самовпевненість. Сприймайте їхню жорсткість як психологічний гарт, адже інструктори бажають вам перемагати і жити.
Наприклад, наш «кулеметний бог», колишній сержант Станіслав Стовбан. У знівеченому стані після підриву термінала в ДАПу він потрапив у полон до бойовиків. У неволі Станіславу ампутували ногу. Утім, після визволення та курсу реабілітації, він повернувся у стрій. Служить зразково, нещодавно отримав лейтенантське звання. Він фахівець та людина найвищої проби. Вміє заохотити, навчити. Після його занять хлопці в кулемети буквально закохуються.
Або ж – Влад Кузнецов. Під час рейду 95-ї бригади у його БТР бойовики закинули гранату. Рятуючи побратимів, він підібрав і пожбурив її назовні. Але руку прибрати під броню не встиг, і йому відірвало кисть. Влада нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня, а наприкінці 2016-го – недержавним орденом «Народний Герой України». Вручаючи цю нагороду, Народна артистка України Ада Роговцева цілувала йому протез на руці, дякуючи за подвиг. А ще, попри інвалідність, Влад брав участь у турнірах «Сила нації» та «Відважний воїн» з кросфіту серед учасників АТО. На національних Іграх Нескорених 2017-го здобув «золото» у плаванні…
– Дякую за бесіду!
Віктор Шевченко, Кореспондент АрміяInform