“Кіпіш” – водій однієї з штурмових рот 80-ї Галицької бригади

В армії уже 10-й рік. Донедавна був артилеристом, працював на радянській САУ «Гвоздика». Пройшов Вознесенськ, Нову Каховку, Спірне, Соледар. Пригадує час, коли за добу могли вистріляти близько 150 снарядів боєкомплекту.

При розмові про артилерію та рідну установку, посмішка не сходить у десантника з обличчя. Проте зараз він водій бронемашини Бушмастер у штурмовій роті. Відповідає за вчасну та безпечну доставку особового складу до позиції. Стоїть в оборонці та евакуює поранених з поля бою.

На запитання, чого саме найбільше зараз не вистачає, зазначає однозначно, що боєприпасів. «Так, зараз важко. Дуже важко, але у нас немає вибору. А цивільному населенню потрібно готуватись. Адже ми закінчуємось».

Його побратим «Ключик» – також водій штурмової роти. Мобілізований. Служить вже трохи більше року у 80 бригаді. В минулому водій вантажівки зі стажем в майже 15 років. Жартує при згадці, як колись хотів стати десантником, але не вистачило кількох сантиметрів росту при відборі у ДШВ. Проте зараз він таки став десантником.

Порівнюючи техніку, на якій доводиться працювати каже, що Бушмастер значно комфотніший, але у БТР-80 – відчуття якісь безпечніші. Пригадує, як неодноразово по них працювала стволка на підступах до Кліщіївки, коли підвозив особовий склад та бк на позиції.

«Привик я до цих хлопців. Це вже друга невеличка сім’я» – говорить «Ключик» при згадці власної мотивації. «І ніби ти нічого такого не робиш, але водночас і допомагаєш та є корисним для своїх».

Саме завдяки таким десантникам як «Кіпіш» та «Ключик» ми маємо сьогодні. Маємо ще трохи часу для підготовки. Але мусимо розуміти, що час спливає дуже швидко.

Служба зв’язків з громадськістю 80 окрема десантно-штурмова бригада ДШВ ЗСУ