«…лише звуки вогню, в якому корчилася понівечена військова техніка чулися навкруги»

5 Листопада, 2018 dshv_redactor-1

Під час збройного конфлікту на Сході України, артилеристи Збройних Сил України здійснювали вогневу підтримку військ, задавали масового ураження противнику: знищуючи живу силу, бойову техніку, вогневі засоби, оборонні споруди тощо.

«Пригадуючи ті страшні події, що відбувалися на початку війни на Донбасі, не можливо не пишатися діями артилеристів нашої бригади», – починає розмову командир бригадної артилерійської групи-заступник командира бригади полковник Євген Коростельов.

«Кожного дня, бій, переміщення, знову бій. Підрозділи частини просувалися захопленими територіями Сходу, не даючи проросійським найманцям жодного шансу залишитися на нашій, українській землі».

Колона 25-ки вирушила в район населеного пункту Нижня Кринка… Дорога добре проглядалася з териконів. По обидва боки поле…Тишу прорізав свист. Міни! Почався обстріл. Ворожа артилерія з завидною чіткістю гатила по десантникам. 200…300… Палаюче поле. Засікли!

Наші спостерігачі передали координати коректировщиків. Батарея гаубиць Д-30 за лічені секунди розгорнулась…Вогонь! Залп за залпом. І ворог вгамувався. Вже потім, за даними розвідки стало відомо, що наші артилеристи «відпрацювали на п’ятірочку», знищивши ворожі розрахунки. Далі знов запеклі бої.

Підтримка з боку артилерійських підрозділів повітрянодесантної бригади в багатьох зіткненнях була вирішальною, ось так під час битви за Дебальцеве, «десантна арта» не дала жодного шансу бойовикам з Вуглегірська та Горлівки надіслати підкріплення», – пригадує офіцер.

За часи Антитерористичної операції непрості випробування випали на долю українських артилеристів.
Початок 2015 року. Авдіївка. Відбивши атаку противника, артпідозділ десантників з 25-ки вирушив на підкріплення до так званого «Зеніта»., більш відомого, як «КАТЕР» (колишня частина ПВО) на околицях Авдіівки.

На той час на цій ділянці оборони, закріпився підрозділ «Дика качка». Отримавши від них координати позицій бойовиків, звідки вівся не перервний обстріл «КАТЕРУ», наш зведений підрозділ чітко «відпрацював» по вказаних позиціях. І на деякий час ворог замовк.

Жорсткі бої відбувалися на тій лінії фронту: «Вовчий міст», бої за шахту Бутівка (Коли ми зайняли позиції на «Зеніті», шахта Бутівка була під контролем бойовиків.)

Після низки вдалих операцій, підрозділи ЗСУ, серед яких значну кількість складали десантники, закріпилися на шахті Бутівка та зміцнили свої позиції на «Зеніті».

Провівши деякі розвідувальні заходи стало зрозуміло, що на нас наступає ворог. Поділившись на дві колони, під прикриттям танків та туману, незаконні терористичні угрупування взяли нас майже у кільце.

Не розгубившись, десант третього парашутно-десантного батальйону 25 бригади ДШВ, що розмістився на шахті, відкриває вогонь по колоні, яка зухвало рухалася зі «Спартака» на Авдіївку, відсікаючи її від основних сил. З боку позиції «Зеніт» десантні підрозділи 95 бригади заливали вогнем збентеженого від такої атаки ворога. Наші батареї НОНА 2С9 та Д30 знаходилися трохи позаду основних позицій ЗСУ у повній готовності працювати. Противник все сильніше замикав кільце навколо нас. Треба було діяти швидко та дієво.

Оцінивши ситуацію, ми викликали вогонь артилерії на себе. Трохи здивовані командири артпідрозділів відкрили вогонь по вказаним нами координатам. Почалося пекло. Навкруги все палало вогнем, постріли, вибухи, крики поранених… Неподалік спалахнуло авто, нещодавно подароване волонтерами, зовсім новеньке, та ще й з трофеями…

Не вдалося врятуватися і колоні ворожої протитанкової техніки, артилеристи-десантники влучно «пригостили» найманців вогнем…Жалюгідні залишки проплачених колишньою братською державою бойовиків, здавалися у полон та тікали покинувши поранених, техніку та зброю.

Настала тиша, лише звуки вогню, в якому корчилася понівечена військова техніка чулися навкруги. Оглянувши розбиту ворожу колону, відчули радість деяка техніка та навіть автомобілі проросійських найманців з причепами та боєприпасами вціліли і були придатні, щоб помститися колишнім господарям.

Не зважаючи на відведення підрозділів артилерії від лінії розмежування згідно Мінських домовленостей, артилеристи 25-ї бригади завжди готові до негайного відкриття вогню, безвідмовність у бойовій роботі в будь-яку пору року і доби, адже завдяки потужному та точному вогню артилерія надає стійкості оборони, зламує опір противника і розчищає шлях своїм військам у наступі.

Усім вже давно відомо, що саме на підрозділах артилерії лежить чи не найбільша відповідальність за успіх ведення бойових дій. Своєю важкою ратною працею вони довели, що бойові побратими завжди можуть розраховувати на їх підтримку не тільки словом, ай ділом.