"Десантники мають відповідати своєму статусу!"

"Десантники мають відповідати своєму статусу!" #ООС #операція_ОС #герої_з_нулів Сорокашестирічний десантник Василь сьогодні боронить позиції неподалік населеного пункту Водяне, що на Приазов’ї. Чоловік пішов добровольцем до Збройних Сил України ще у 2014 році, і не збирається полишати війська, поки російські окупанти не залишать українську землю. Не дивлячись на свій вік, він несе службу на передовій нарівні зі своїми молодими побратимами. І в бою, і в роботі, і у спорті. Так, не так давно хлопці обладнали на своєму опорнику спортивний куточок, і будь-яку вільну хвилину тримають себе у добрій фізичній формі. – Ми ж десантники, потрібно відповідати цьому статусу, – говорить Василь, – Повернемося у пункт постійної дислокації, почнуться заліки з фізичної підготовки, і ніхто не буде зважати, що ти був на передовій. У цивільному житті Василь мав професію механізатора, але на життя заробляв художнім зварюванням. Каже, що полюбляв працювати з деревом та залізом, робив ікони. На запитання, якою роботою він пишається найбільше, відповідає, що для нього саме захист Батьківщини став справою всього життя. – Насправді, це обов’язок кожного чоловіка, але не всі у нас сьогодні це розуміють. Я не хочу, щоб мої діти та онуки бачили те, що тут відбувається. Щоб вони навіть гадки не мали, як то – сидіти у підвалі під час обстрілу. Саме тому я і тут, – додає військовослужбовець. Вдома на Василя чекає троє дітей. Молодшому сину 11 років, середній доньці 13, а найстаршій – 22 роки. Не так давно чоловік став ще й дідусем. Він мріє побачити свого онука, якому зараз вже 1 рік і 4 місяці. Прес-служба ООС