“Марунові берети” знову в роботі - десантний форпост Маріупольського напрямку

“Марунові берети” знову в роботі - десантний форпост Маріупольського напрямку
В районі населеного пункту Павлопіль, майже щоденно лунають вибухи та свистять кулі. Російські окупанти періодично здійснюють обстріли українських позицій. Однак воїни-десантники, які, наче залізною стіною, стоять на цих важливих рубежах, відразу фіксують позиції ворожих вогневих засобів та, в разі прицільного вогню з боку противника, добре «насипають» їм з усіх стволів.

Командує підрозділом молодий лейтенант, цьогорічний випускник Військової академії міста Одеса з позивним «Ведмідь».

dsc_0320 – Наше завдання - стабілізувати обстановку в разі активності з боку противника, кожен солдат та сержант знає як діяти, – розповідає ротний. – І ми це їм вже довели. Десантники розповідають, що наразі проти них ведуть бойові дії найманці з 1-ї окремої мотострілецької бригади фейкової республіки. Нещодавно у них була ротація. Із перших днів, бойовики вирішили перевірити на міць наших хлопців, однак нарвалися на неприємності. – Якщо на початках противник вів вогонь лише зі стрілецької зброї, то згодом, почав застосовувати важке піхотне озброєння: великокаліберні кулемети та різні гранатомети. Ми відповідаємо симетрично. Зазвичай, вогневі контакти відбуваюся у сутінках та вночі. Адже вдень, противник як і ми укріплює свої позиції - чути гуркіт двигунів інженерної техніки. Досить часто окупанти застосовують безпілотники, – розповідає «Ведмідь». – Все їхнє забезпечення безпосередньо надходить з РФ, адже звідки могла взятися у звичайних шахтарів така дорога техніка (сміється). Також буває, що противник відкриває по нам вогонь, саме тоді, коли КПВВ перетинає цивільне авто - це виключно їхня практика - прикриватися цивільним населенням. На сусідньому опорному пункті нас зустрічає командир ВОПу – головний сержант десантно-штурмової роти. Як і належить бувалому старшині - показує нам своє «господарство»: dsc_0280 – Ми тут порівняно нещодавно, тож поступово обживаємося, удосконалюємо свої позиції, розповідає сержант. – Тут у нас знаходиться спальне приміщення, є Інтернет, обладнаний склад для зберігання продуктів, баня. А це – кухня, готуємо по черзі із продуктів, які надходять до нас регулярно. До речі, наша частина вже досить давно перейшла на нову систему харчування. Відповідно є різні фрукти, м’ясні вироби, крабові палички, йогурти… dsc_0289   Рухаємося по траншеях. На одному із спостережних постів нас зустрічає командир відділення Дмитро. – Щоденно проводимо чистку зброї. Адже через вологість та ведення вогню вона потребує постійного догляду, – розповідає Дмитро. – Сам я родом з Рівненської області, маю вищу освіту, і, в подальшому, планую здобути офіцерське звання.Вв армії я бачу своє подальше життя. dsc_0298 Час підійшов до обіду. В затишному бліндажі обладнана кухня - тягне ароматами різних страв. Молодий хлопець нарізає продукти для салату Олів’є.  – А це наш Сашко, він віртуоз не лише в приготуванні їжі, а і професійний гранатометник, – з гордістю розповідає про свого десантника «Ведмідь». Кілька днів тому, противник випустив по їхній позиції понад десяток пострілів з гранатомету. Засікши, звідкіля ведеться вогонь, Сашко двома пострілами з РПГ їх відразу “заспокоїв”. Перший влучив у бійницю, а другий – залетів прямо в окоп. На цьому, все і припинилося. На запитання, де ти так навчився стріляти, хлопець просто відповів:  – Навчали командири та інструктори, читав відповідну літературу, а під час польових занять – наполегливо тренувався. На своїх же позиціях, знаю відстань до противника, під яким кутом і куди вести вогонь. Десантники розповіли, що на цьому напрямку з’явився досвідчений ворожий диверсант, який неодноразово дошкуляв нашим силам протягом кількох років. І до його зустрічі вони повністю готові, мають достатньо досвіду, щоб відправити його назад додому вантажем «200» за рахунок Міноборони Російської Федерації. Разом переможемо! Слава Україні! Валентин Шевченко, прес-службу командування ДШВ ЗС України

Інші новини

Переглянути все