Рідня трійцю любить

Їх троє. Один за одного вони стоять горою. Двоє рідних братів Олег і Сергій з позивними «Астап» і «Астап Менший», а також їхній вітчим Вадим Олександрович «Сем» боронять нашу країну від середини весни. Їхнє бажання – бути разом із дому аж до Перемоги.

Шлях до ДШВ пролягав, як і в багатьох інших, – через профільний навчальний центр, далі розподіл у 46 окрема аеромобільна бригада ДШВ ЗС України, що на той час проходила формування формувалася. Війна входила в їхнє життя поступово.

На загальновійськовому полігоні вони звикали не лише до навчальних вибухів, а й до справжніх прильотів ворожих ракет. Тож до звільнення Херсонщини вони виявилися готовими. На Херсонщині родичі сповна відчули смак бойових дій, коли кожен на окремій автівці підвозили бійців, боєприпаси й засоби забезпечення на бойові позиції. А от на Донбасі Астапи й Сем сповна відчули максимальні реалії війни. Вона, зізнається найстарший член родини, якому лише 39 років, геть відрізняється від колишніх уявлень.

«Наші машини хитало від вибухів неодноразово. Бачили багато чого, але розчарувань немає. Є бажання побачити нашу землю вільною від окупантів!», - в один голос твердять водії.

Оскільки в бригаді панує атмосфера довіри, вони ще більше навчилися цінувати її. А служба разом не лише допомагає та підтримує кожного. Вона поглибила почуття відповідальності.

Адже від дій кожного окремо залежить виконання бойового завдання цілим підрозділом.

Разом до Перемоги! ДШВ – Завжди Перші! Слава Україні!

Служба зв’язків з громадськістю 46 окрема аеромобільна бригада ДШВ ЗС України