ПАМ’ЯТАЄМО: в бою за визволення Лисичанська героїчно загинули воїни-десантники 95-ї бригади
24 липня 2014 року підрозділами Збройних Сил України від російсько-окупаційних військ було звільнено місто Лисичанськ, а над міськрадою замайорів Державний Прапор України. Проте, цій події передували запеклі бої за визволення міста, нажаль не обійшлося без втрат.
Згідно з планом звільнення Лисичанська, підрозділи ще тоді 95-ї окремої аеромобільної, а сьогодні 95 окрема десантно-штурмова бригада Збройнi Сили України мали провести рейдові дії та вийти на південні околиці міста і з півдня почати зачистку.
За два дні до початку штурму Лисичанська, були відправлені розвідники, які виявили блок-пост противника, про який раніше нічого не було відомо.
19 липня підрозділи «95-ки» пішли у наступ. Передовому загону поставили завдання заволодіти важливою висотою. З першого разу висоту не вдалось взяти, і десантники змушені були відійти.
Бій тривав кілька годин. Згодом прибуло підкріплення, поранених евакуювали в тил. Виснажений боєм противник на той час почав залишати свої позиції. Бойове завдання, поставлене перед десантниками, було виконане. Після цього був взятий під контроль нафтопереробний завод, не допустивши його знищення противником. Бій тривав від обіду до самого вечора. В бою 19 липня загинули 5 десантників, і близько 40 отримали поранення. Серед загиблих героїв був і Максим Савченко.
Максим належить до військової династії у шостому поколінні. У 2010 році він закінчив Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та розпочав офіцерську службу в розвідувальній роті 95-ї бригади, згодом став командиром окремого розвідувального взводу.
У зоні бойових дій з початку квітня 2014-го року.
19 липня 2014 року командир розвідувального взводу старший лейтенант Максим Савченко зі своїм підрозділом штурмував висоту поблизу міста. В одного з бійців влучила куля і він упав у ворожу траншею, Максим кинувся на допомогу. У траншеї знаходилися бойовики. Одного з них офіцер встиг ліквідувати, а іншого не помітив. Спробував допомогти пораненому й одразу ж був прошитий автоматною чергою…
Максим швидко орієнтувався в різних ситуаціях та приймав чіткі й своєчасні рішення, мав неабиякий авторитет серед підлеглих – насамперед тому, що йшов у бій попереду них і ніколи не ховався за спинами своїх солдатів.
Капітана Максима Савченка посмертно нагородили орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня та відзнакою «Народний Герой України».
Слава Україні! Герої живуть вічно!
Служба зв’язків з громадськістю 95 окрема десантно-штурмова бригада Збройнi Сили України