Під крилами та мечем Архістратига Михаїла

Серед лісів та полів Поділля, на високому пагорбі вже більше двох століть стоїть Стародашівська-церка Архістратига Михаїла. Збудована вона ще у далекому 1764 році. Її велична архітектура повністю відповідає всім вимогам того часу: цілком із деревини та має п’ять куполів, що до речі є надто рідкісною духовною пам’яткою, яка збереглася до наших днів. Навіть за радянських часів, ця церква належала до пам’ятки державного рівня та суворо охоронялася законом.
Проте, мало кому відомо, що її вік – значно більший. Адже на тому самому місці вже були закладені давні християнські святині, зруйновані набігами татаро-монгольської орди та війнами під час визвольних змагань козачої доби.
Цей невеликий храм, завжди був тісно пов’язаний із захисниками Української землі. І не даремно, церква носить ім’я Архістратига Михаїла – покровителя мужніх воїнів.
Свого часу, в цьому краї дислокувалися козачі полки, одним з яких командував полковник Іван Богун. І щонеділі, як і належить вільним козакам, вони приходили на службу Божу. Цікавим є той факт, що заходили вони до храму при зброї: за поясами козаків були пістолі та порохівниця, а на лівому боці – колихалася шабля. Таким чином, козаки відкрито демонстрували, те що готові битися до останнього за рідну Україну, оголюючи із ножен лезо, присягаючи Богові зі зброю в руках.
Перебуваючи проїздом до місця проведення стратегічних навчань, офіцери командування Високомобільних десантних військ відвідали Стародашівську-церкву, підтримуючи старовинні козачі духовні традиції.
До речі, Архістратиг Михаїл – є прямим покровителем десантників. Його Архангельські крила та могутній хвилястий меч – відтворені на сучасних емблемах українських десантників.
Знаходячись в стінах цього дивовижного храму, наче завмираєш від неймовірної краси ікон та розписів, різних церковних експонатів ХІХ та ХХ століття. Залишилися в ній і згадки про жорсткі бої під час визволення селища в трагічні роки війни – прострілена ікона Божої матері, згодом відреставрованої. До речі, даний населений пункт Дашів визволяли саме десантники – воїни 4-ї гвардійської повітрянодесантної дивізії.
Настоятель храму – отець Григорій розповів присутнім офіцерам ВДВ історію своєї церкви, приводячи багато різних цікавих історичних фактів. Виявилося, що під час Другої Світової війни, вона вціліла дивом – з Божої допомоги, адже навколо точилися жорсткі бої.
– Коли визволяли Дашів від фашистських загарбників, противник влаштував в нашій церкві свої вогневі позиції, і кожне вікно перетворилося на кулеметну точку, – акцентував отець Григорій. – Тоді загинуло біля шести десятків наших воїнів, які з боєм форсували річку. Десантники чомусь не підірвали церкву, не обстріляли її з танків та гармат, а просто взяли штурмом… Це її зберегло. Старожили розповідали, яка там була бійня…, винесли десь тіл п’ятнадцять фашистів…
Як розповідалося вище, значну увагу відвідувачів цієї дивовижної та без перебільшення войовничої церкви, привертають увагу різні цікаві церковні експонати. Відразу в очі кинулися двометрові дерев’яні хрести із «двоглавими орлами», виготовлений ще за царських часів.
Священнослужитель посміхаючись промов: «Це не знак путінського режиму! Цей герб взяли Київські князі із Візантії. Син Ярослава Мудрого взяв собі його за герб, а далі його просто присвоїла собі династія Імператорів (Романових. Автор.). Перекручували історію як хотіли! І нажаль, неосвічені люди думають і досі, що я підтримую чиїсь режим та є його прихильником (посміхається. Автор.)».
Спілкуючись із прихожанами та місцевими мешканцями, у селищі є значна кількість реальних учасників бойових дій. На щастя, за більше трьох років неоголошеної війни, в Дашеві немає загиблих та поранених військових. Адже у старовинній та войовничій церкві – постійно проходить молебень, за здравіє воїнів – захисників рідної землі.

Прес-служба командування ВДВ ЗС України