“Підписав контракт і пішов служити за своєю цивільною спеціальністю”: історії тих, хто лагодить техніку (фоторепортаж)

21 Травня, 202421 Травня, 2024 dshv_redactor-1

Працював на Новій пошті, але не всидів вдома та підписав контракт. Півтора місяці Олексій служить електрозварювальником в ремонтній роті 148-ма окрема артилерійська бригада ДШВ ЗС України.

“В “учебці” я навчався на штурмовика, але тут дізнались про мою цивільну спеціальність – тракториста-слюсара й відправили ремонтувати техніку. Служу там, де я корисний”, – каже військовий.

Поруч з ним один із старожилів бригади – Валерій. Родом з Сумщини. Його дім за 8 кілометрів від противника. 24 лютого 2022-го ракети полетіло на рідне село. У той же день пішов у військкомат, а родину відправив у Польщу. У війську Валерій знайшов своє місце за спеціальністю, бо на цивілці теж працював газоелектрозварником. Зізнається, що колектив допомагає переносити військову рутину. Вони 24/7 разом, тому вже родина.

Анатолій теж працював електрозварником на металургійних заводах 12 років. Зараз ті заводи – під постійними ворожими обстрілами. Чоловік отримав повістку та другий місяць служить в ремроті. Говорить, що тут навіть легше працювати. Хоча роботи нашим військовослужбовцям завжди вистачає: нерідко ремонтують техніку “на вчора”, інколи працюють на бойових позиціях. Попри це електрик Сергій каже, що у війську почав краще спати.

“На цивілці тримав сім корів, я ще трохи доярка, – посміхається. – О сьомій вечора я заводив їх до хліва, а близько півночі тільки спати лягав. І так кожного дня. Тут робота теж буває і вночі, і як треба, то всі зірвалися й побігли… Але тут я висипаюся”.

Він місцевий. На військовій службі три місяці, але понад рік допомагав різним бригадам ЗСУ з ремонтом.

“Я звик до військових і вже не уявляв свого життя без допомоги. Жінка сказала: “Друже, ти вже вдома не живеш, визначайся. Я обрав нашу бригаду”.

Так повелося, що у війську завжди мало електриків, тому на руки Сергія постійний попит. Прямо зараз він ремонтує позашляховик L-200, яким артилеристи доїжджають до бойових позицій. Досі тут на простих “корчах” багато тримається. На цьому авто не вимикаються денні ходові вогні, тому Сергію треба зробити так, щоб уночі бійці могли заїхати на позицію без світла. Він хазяйновито працює й добре відгукується про свій колектив:

“Люди тут зібралися хороші, діло є! Колектив з високими професійними та моральними якостями. Люди без подвійного дна. Я думаю, що війна надовго, швидкої перемоги не треба чекати. Краще самому обирати своє місце у війську й адаптуватися”.