Повітряно-десантні війська ФРН представлені однією повітряно-десантною дивізією, що складається з 25, 26 і 27-ї повітряно-десантних бригад. Створення цих військ почалося з формування парашутної школи в Шонгау. Спочатку особовий склад цієї школи проходив спеціальну підготовку в США. У 1959 році на базі парашутної школи була сформована 1-а повітряно-десантна дивізія. По бойовому складу і організації вона мало відрізнялася від мотопіхотних дивізій і була мобільним резервом командування бундесверу. Таке з’єднання було визнано недостатньо гнучким і пристосованим для перекидання по повітрю в повному складі.
Після ретельного вивчення досвіду застосування американських аеромобільних сил в війні США в 1973 році командування бундесверу відмовилося від принципу централізованого і масованого застосування ПДВ і вирішило реорганізувати дивізію: вилучити з її складу артилерійські і танкові частини, підрозділи забезпечення і обслуговування дивізійного підпорядкування. На реорганізацію дивізії вплинуло також зміна поглядів командування бундесверу на застосування повітряно-десантних військ. Раніше воно вважало, що повітряно-десантна дивізія призначена для захоплення важливих в стратегічному і оперативному відношеннях об’єктів в тилу противника з подальшим об’єднанням з наступаючими сухопутними військами.
В даний час повітряно-десантні бригади бундесверу на навчаннях часто діють як аеромобільні з’єднання армійського корпусу, які є його резервом, призначеними для забезпечення високого темпу наступу і швидкої реакції на можливі різкі зміни в обстановці в усіх видах бою.
За поглядами командування бундесверу, повітряно-десантні бригади, крім виконання ролі загальновійськового резерву армійського корпусу, можуть застосовуватися для ведення бойових дій в тилу противника в якості тактичного повітряного десанту, забезпечення охорони відкритих флангів з’єднань корпусу і закриття розривів між ними (або в їх бойових порядках) в різних видах бою, а також для боротьби з повітряними десантами противника.
При діях в якості повітряного десанту на бригаду може покладатися вирішення наступних завдань:
захоплення і утримання окремих районів, вузлів доріг і переправ;
знищення важливих об’єктів, таких, як ракетно-ядерні засоби і пункти управління військами;
сприяння сухопутним військам в оточенні окремих угруповань противника;
дезорганізація роботи тилу противника.
Повітряно-десантну бригаду передбачається застосовувати на напрямку дій угруповання сухопутних військ. Окремі її підрозділи можуть бути використані для розвідувальних диверсійних дій в тилу противника.
На всіх великих навчаннях об’єднаних сил НАТО з залученням з’єднань і частин армійських корпусів ФРН відпрацьовується десантування підрозділів повітряно-десантних бригад. Воно проводиться, як правило, двома способами: парашутним (з літаків «Трансалл» С-160) на оперативну глибину і посадковим (з вертольотів) на тактичну глибину. Навесні 1974 року до подібних навчань залучалася 27-а повітряно-десантна бригада.
Військово-транспортна авіація ФРН зведена в дві ескадри (по дві ескадрилії) і нараховує в своєму складі до 80 літаків ( «Трансалл» С-160). Одна з них базується на півночі країни, а інша – на півдні. Військова авіація ФРН організаційно зведена в шість полків. У кожному армійському корпусі є два полки транспортних вертольотів (близько 30 вертольотів типу UH-1D і понад 30 вертольотів типу СН-5). Вони здатні за один рейс перекинути по повітрю посилений парашутно-десантний (мотопіхотний) батальйон. Всього військова авіація ФРН нараховує близько 300 вертольотів різного призначення, в тому числі понад 200 легких і середніх транспортних вертольотів. Командування бундесверу надає великого значення застосуванню тактичних повітряних десантів. Для збільшення можливостей сухопутних військ по висадці такого десанту прийнято рішення навчити піхотні і гірсько-піхотні батальйони 2-ї та 4-ї піхотних і 1-ї гірсько-піхотної дивізії до перекидання на вертольотах в тил противника. З цією метою для кожного батальйону на спеціальних курсах неа базі повітряно-десантної школи бундесверу готується певна кількість військовослужбовців, які направляються в підрозділи в якості інструкторів.