У збройних силах Великобританії основним десантним компонентом є 16-а десантно-штурмова бригада. Бригада була сформована 1 вересня 1999 року злиттям деяких компонентів 5-ї повітряно-десантної та 24-ї аеромобільної розформованих бригад. Штаб і підрозділи бригади дислокуються в місті Колчестер. 16-а десантно-штурмова бригада входить до складу 5-ї дивізії сухопутних військ Великобританії. До складу бригади входять такі компоненти:
штаб бригади;
216-й загін зв’язку;
взвод слідопитів (розвідників);
3-й полк армійської авіації;
4-й полк армійської авіації;
9-й полк армійської авіації;
2- й парашутний батальйон;
3-й парашутний батальйон;
5-й батальйон королівського шотландського полку;
1-й батальйон королівського ірландського полку;
7-й парашутний полк королівської кінної артилерії;
23-й полк королівських інженерних військ;
ескадрон гвардійської кавалерії;
13-й полк матеріально-технічного забезпечення;
7-й інженерний батальйон;
16-й полк медичного забезпечення;
156-а рота королівської військової поліції
БОЙОВЕ ЗАСТОСУВАННЯ ДШВ ВЕЛИКОБРИТАНІЇ
Перша успішна бойова операція британських десантників, відбулася на узбережжі Ла-Маншу й носила скоріше діверсійній, ніж класичний бойовий характер. Рота 2-го парашутно батальйону під командуванням майора Джона Фроста в останню ніч зими одна 1942 року висадилася зі швідкохідніх десантних барж на французьке узбережжя, атакувала німецький радарних пост у містечку Брюневіль, у короткій сутічці ліквідувала охорону й заволоділа секретним радарним обладнанням (усе, що десантники не змогли взяти із собою, було сфотографовано, та виведено з ладу). Група Фроста без бою відійшла до берега та завантажилися в морський транспорт, при цьому втративши всього двох солдат полоненими – останні (радисти) не зумілі відшукати в темряві дорогу до місця збору.
Справжнє бойове хрещення англійські десантники прийняли під час висадки в Північній Африці . Ця акція стала першою великомасштабною десантною операцією союзників у Другій світовій війні, своєрідною репетицією до майбутнього вторгнення в Європу.
Британські десантники загальною чисельністю близько 1200 чоловік отримали завдання захопити низку важливих аеродромів,штабів і вузлів зв’язку. Крім того, висаджені далеко на лівому фланзі сил вторгнення парашутні десанти повинні були опанувати кількома ключовими пунктами дорогою в Туніс, де групувалися розрізненні німецько-італійські війська. Англійські ПДВ в операції в цілому успішно впоралися зі своїми завданнями. Парашутисти Великої Британії незабаром заслужили в німців прізвисько — «червоні дияволи».
Перше великомасштабне застосування 1-ої британської повітряно-десантної дивізії відбулося під час вторгнення на Сицилію. Для її проведення союзники мали більш ніж 1000 транспортних літаків і вантажних планерів, головним чином для перекидання десантно-штурмових частин (8830 чоловік), що брали участь у висадці.
При вторгненні в Південну Італію, з метою забезпечити розгортання союзних військ на Мессинському плацдармі з боку «каблука» Апеннінського півострова зі спеціально виділеного загону кораблів і судів була висаджена 1-a повітряно-десантна дивізія. Тільки невеликі розвідувальні підрозділи були викинуті з парашутами, основна маса сил дивізії, не зустрічаючи опору, вступила на італійський берег як морський десант.
Хоча післявоєнні демобілізації суттєво скоротили британські десантно-штурмові війська, десантники продовжували захищати честь британського прапора у всьому світу: вони розгорталися в Палестині (до 1947 року), у Малайзії, билися на Суецькому каналі під Порт-Саїдом (1956), на Кіпрі (1964), в Адені (1965) і на Борнео.
З 1969-го по 1972 рік їх досить сумнівним образом використали в Північній Ірландії як внутрішні війська. У 1982 році в ході Фолклендського конфлікту, після того як два батальйони парашутного полку наочно продемонстрували усьому світу, що британський повітряний десант і тепер цілком гідний слави своїх знаменитих попередників, героїв Тунісу й Арнема, вони знову виявилися в центрі загальної уваги й визнання.
Основним з’єднанням англійських ДШВ є окрема парашутна бригада. Вона включає парашутні батальйони, легкі артилерійські підрозділи та підрозділи забезпечення і обслуговування. Чисельність бригади близько 4000 чоловік, вона може мати до 200 кулеметів, 18 105-мм гаубиць і понад 500 легких автомобілів. Таких бригад в Великобританії дві – 16-а і 44-а (розгортається при виникненні надзвичайних обставин). Крім парашутних бригад, до складу англійських ДШВ входять 22-й (боєготовий), а також 21-й і 23-й (резервні) диверсійні розвідувальні полки.
Для оперативно-тактичних перекидань наземних частин і з’єднань мобільного резерву Великобританії, в тому числі десантно-штурмових частин, передбачено виділяти сили 46-ї транспортної авіаційної групи ударного авіаційного командування (УАК), що має в своєму складі понад 40 військово-транспортних літаків С-130 «Геркулес». Для більш масштабнішого перекидання наземних мобільних сил виділяється до 100 військово-транспортних літаків різних типів (13 VC-10, 10 «Белфаст» 5 «Комета», 15 «Британія», 16 С-130 «Геркулес» і 31 «Андовері» та інші).
Нещодавно у Великобританії на базі 16-ї десантно-штурмової бригади, 46-ї транспортної авіаційної групи а також і 3-ї тактичної авіаційної групи (авіаційної підтримки) було створено об’єднане оперативне повітряно-десантне з’єднання під командуванням віце – маршала авіації. Помічником командира призначений армійський офіцер зі складу десантно-штурмових військ.
ДШВ Великобританії призначаються в основному для посилення (при надзвичайних обставинах) англійських військ, дислокованих в ФРН і на заморських територіях, нарощування військових зусиль союзників по НАТО в Європі, особливо на флангах Європейського театру війни (в Данії, Греції та Туреччини), а також для збройного втручання у внутрішні справи інших країн.
16-а дшбр є найбільш боєздатним з’єднанням англійських військ. Вона знаходиться в постійній готовності до вильоту на європейські театри військових дій через 72 годин після отримання сигналу. Вважається, що бригада може самостійно вести бойові дії близько 7 діб. Безпосередня авіаційна підтримка покладена на 38-у тактичну авіаційну групу, на озброєнні якої є винищувачі-бомбардувальники «Фантом» і «Харрієр».
При проведенні наступальних операцій, за поглядами англійського командування і досвіду навчань, 16-а бригада може бути застосована в повному складі або окремими підрозділами в якості тактичного повітряного десанту для захоплення важливих районів і рубежів.