Шанс влучити у ворожий БМП з першого пострілу був непевним, але… рефлекси та інтуїція не підвели молодого офіцера ВДВ

«Це був другий раз, коли я стріляв з ПТРК. Вперше — на полігоні, під час навчання. А другий, як бачите, вже у бойових умовах»: розповідає офіцер-десантник Стас, який нещодавно влучним пуском ракети ПТРК знищив одиницю ворожої бронетехніки у північно-західних околицях окупованого російсько-терористичними військами Донецька.

24-річний уродженець Черкащини з того покоління молодих офіцерів, яких називають «лейтенанти війни». Військової служби у мирний час він, фактично, і не бачив. Після більш ніж скромної церемонії випуску з Військової академії у місті Одеса відразу ж відправився до місця служби. А з серпня 2014 року у складі свого підрозділу — на передову.

— Брав участь у рейді на Антрацит, Георгіївку, виконували завдання в аеропорту міста Луганська, — каже він. — Географія району АТО чимала. А десант, як годиться, завжди там, де складно.

Зі слів офіцера, доба, коли трапилась ця подія, у бойовому контексті була досить «гарячою»: бойовики гатили по позиціях сусідів. «Відпрацьовували» зі стрілецької зброї, крупнокаліберних кулеметів та РПГ. А коли у зоні видимості з’явилась ворожа БМП і також почала вести вогонь по наших укріпленнях, єдиним виходом із ситуації, що склалася, було застосувати дозволені мінськими домовленостями наявні протитанкові засоби, щоби знищити нахабну «бляшанку» окупантів.

— Перша позиція, на якій я перебував, була не досить вдалою для стрільби, — говорить офіцер ВДВ. — Тому довелося блискавично міняти місце розташування, шукаючи вигідний «ракурс» для пуску.

Відлік ішов на секунди, адже у бою виживає той, хто маневрує. Розраховувати на те, що нагла БМП бойовиків залишатиметься на місці, було б наївним. Тому, у Стаса було лише декілька десятків секунд на те, щоби перекинути важкий тубус із ракетою та пусковий станок на іншу позицію, прицілитись і, зробити пуск.

Шанс влучити із першого пострілу був непевним, але… рефлекси та інтуїція бойового офіцера не підвели.

— Лише побачивши, як за декілька секунд після запуску ракети з цілі вистрілив сніп іскор, потім вона задиміла і, зрештою, вибухнула, я зрозумів, що поцілив, — каже Стас. — Це ж бій, ти дієш на рефлексах і у крові бурлить адреналін. До того ж після пуску я помітив, що приціл був трішки збитий. Довелося відпрацьовувати маніпулятором. Але інтуїтивно десь розумів — попаду!

Загалом, для бійців, які знайомі із протитанковими ракетними комплексами офіцер дає одну пораду — насамперед, опанувати власні емоції і керувати ракетою плавно, ніби ведеш дорогу іномарку по хорошому автобану.

У десантно-штурмовому підрозділі ВДВ України, де Стас є заступником командира роти, про мужні та результативні дії офіцера говорять із гордістю.

— Наш Стас — відмінний десантник і командир, — говорить заступник командира батальйону із позивним «Патріот». — У тому, що він без додаткової підготовки уміло використав наявне озброєння і знищив бойову одиницю противника ніхто сумніву не має. До того ж, ми знайшли можливість відео фіксації бою і маємо докази знищення БМП противника. Момент детонації боєкомплекту видно досить чітко. Є дані і про втрати противника — екіпаж встиг вискочити, але двоє бойовиків отримали опіки та одного контузило. До слова, бойовики згодом відтягли те, що залишилося від бронемашини у свій тил. Відновити її навряд чи вдасться, але на металобрухт вони її здадуть точно.

А ще, українські десантники здійснили радіоперехоплення розмов бойовиків після цієї події. Якщо відкинути усю обсцентну лексику, меседж буде досить стислим: «Щоб ми туди ще раз на бронетехніці сунулись, дзузьки!»

Слід додати, що сміливі та вправні дії офіцера у тому бою були належно оцінені командуванням з’єднання. До вищого штабу були направлені документи про представлення офіцера-десантника до ордена Богдана Хмельницького. Крім того, за знищення бронетехніки противника офіцер має отримати грошову винагороду.