«Служба продовжується, і стійкий зв’язок потрібен завжди!». Спогади десантного зв’язківця – учасника миротворчих операцій

У День українських миротворців, мені випала нагода поспілкуватися з одним із наших військовослужбовців – учасників миротворчих місій на території інших держав.

Військовослужбовець 79 окрема десантно-штурмова бригада Миколаїв позивний «Діполь» – професійний зв’язківець, один з тих цінних фахівців, від роботи яких залежить стійкий і якісний зв’язок між підрозділами.

Позивний «Діполь» вже багато років проходить службу у десантній бригаді і дійсно є професіоналом своєї справи. Разом з іншими не раз розгортав і забезпечував зв’язок протягом численних навчань різного рівня, разом з іншими забезпечував зв’язком виконання і бойових завдань.

Сьогодні він погодився в короткому інтерв’ю розповісти про свою участь у миротворчих місіях і про те, як набутий досвід і знання допомагали вже вдома.

– Розкажіть, будь ласка, про Ваш досвід участі в миротворчих операціях. Коли і де ви проходили службу за кордоном?

– У мене було три ротації загалом. Я забезпечував і розгортав зв’язок у ремонтно-відновлювальному батальйоні у Сьєрра-Леоне. Був начальником радіостанції середньої потужності в Ліберії та начальником радіостанції в Косово. Тоді радіостанція забезпечувала зв’язок безпосередньо з Україною, з Генеральним штабом. Перша моя миротворча місія мала місце у 2001 році, рік, у Сьєрра – Леоне. Це була друга ротація ремонтно-відновлювального батальйону, який забезпечував миротворчу діяльність в цій республіці. Ми забезпечували автотехнікою підрозділи інших міжнародних контингентів.

– Які тоді ви виконували обов’язки? Сьогодні ви зв’язківець, а тоді в якості кого Ви там були?

– Тоді я був командиром відділення зв’язку, виконував обов’язки начальника радіостанції та займався ремонтом та відновленням радіостанцій,які штатно встановлювалися на бойових машинах БТР-60, «сімдесятках», тобто Р-123, Р-111, які знаходяться в КШМ та апаратури зв’язку.

– Чи доводилося вам взаємодіяти з вашими колегами з числа військовослужбовців іноземних місій? Як вони оцінювали роботу українських військовослужбовців?

– Вони високо оцінювали роботу українських миротворців.

Я багато спілкувався зі іншими зв’язківцями. Взагалі на той час в інших контингентах була більш сучасна апаратура. У нас була апаратура зв’язку радянського зразку, часів СРСР, але вона працювала добре, відмови мали місце лише через жорсткі кліматичні умови. Часто бувало багато злив, заливало водою апаратуру. Ми заслуговували на високу оцінку, бо завжди вчасно робили ремонт та обслуговування. Наша апаратура завжди працювала і не відмовляла.

– Який позитивний досвід ви для себе як для зв’язківця, для свого майбутнього проходження служби, винесли з миротворчих місій? Що важливо і сьогодні у Вашій роботі?

– Цінним було в першу чергу безпосереднє спілкування з колегами, зі зв’язківцями інших миротворчих контингентів. Вони ділилися власним досвідом з нами. Важливими для нас були навички встановлення стійкого зв’язку між підрозділами, бо батальйон був дуже «розкиданий» по Республіці, було багато ремонтних бригад. І основним видом зв’язку між ними був радіозв’язок. Тоді не було проводового зв’язку, супутників, тому саме радіозв’язку відводилася ключова роль, велика вага. І в основному це було КП батальйону, яке постійно було на зв’язку з відновлювальними бригадами. А у них були як наші зв’язківці, так і фахівці зв’язку з числа військовослужбовців інших миротворчих контингентів. І загалом спільними зусиллями зв’язок був! Ми мали можливість попрацювати на їх станціях, імпортного виробництва, вони працювали на наших. Ми обмінювалися досвідом!

Важливим був досвід правильного і точного орієнтування на місцевості. Маю на увазі правильне і точне орієнтування на кореспондента. Щоб був стійкий і якісний зв’язок.

– Тобто там ви навчилися це добре робити?

– Більше того. Орієнтування не лише по території Республіки Сьєрра – Леоне, але і орієнтування на континент. На Україну! А це не просто! Сім тисяч кілометрів!

– Тобто у вас був встановлений зв’язок як з місцевими абонентами, так і з державою?

– Звичайно! Так, це було дуже важливо і саме цей досвід я перейняв і взяв до уваги.

– Що Ви можете сказати про ваш колектив, тих людей, які проходили службу з вами?

– Всі були досвідчені, професійно підготовлені. Не всім було легко рік бути не вдома, далеко від рідних. Але пройшов час, всі звикли, все стало на свої місця. Щоб не нудьгувати, звичайно, ми знаходили собі заняття. Але в основному у нас було тоді дуже багато роботи з ремонту і обслуговування техніки, постійно у нас була робота. Вихідні дні відпочити – і напружена робота починається знову.

– Якщо коротко підсумувати нашу розмову, ще раз – наскільки корисним у професійному плані був для вас досвід перебування у іноземних миротворчих місіях?

– Я вважаю, що той час був для мене надзвичайно корисним. Це був прямий обмін досвідом, який і сьогодні стає в нагоді. Служба продовжується, і стійкий зв’язок потрібен завжди!

Пресслужба 79 окрема десантно-штурмова бригада Миколаїв ДШВ ЗС УКраїни