Справа честі
Олексій знаходиться в групі резерву екстреного реагування. Хоча до війни він викладав хореографію. Проте від хореографа до десантника, чоловіку знадобився один реверанс і танцювальна кар’єра закінчилася. Майбутній військовий, отримав повістку та без вагань відправився до війська – за розподілом потрапив у 95-ту бригаду ДШВ.
«До повномасштабного вторгнення працював вчив діток танцювати. Я викладав бальні, народні та сучасні танці, мої вихованці займали перші місця в області. У свій час їздив Україною, посідав призові місця. Потім вступив до училища культури, там я більше займався народною хореографією. Потім вступив до педагогічного університету та паралельно влаштувався до школи мистецтв. В мене було 4 групи – діти від 4 до 17 років», – згадує десантник.
Був час коли чоловік збирався на контракт в Туреччину танцювати, але почалась пандемія COVID-19, поїздка відклалася, а згодом росія розв’язала повномасштабну війну в Україні. На жаль, про танці Олексію довелося забути, тепер він зі зброєю в руках знищує ворога.
«Я з родини загиблого військового, мій батько воював з 2014 року. Він загинув, – каже Олексій. – Для мене це справа честі, закінчити справу батька та обов’язок захистити своїх рідних, щоб вони почувалися спокійно вдома».
Одна з найжахливіших ситуацій трапилася з чоловіком, коли він втратив свого друга, з яким познайомилися в навчальному центрі та пліч-о-пліч воювали на фронті. Ситуація сталася, коли розрахунок Олексія прийшов змінювати підрозділ друга, тоді почався обстріл. Побратима зачепило уламком…
«Поки не закінчиться війна я буду залишатися в армії, в мене немає думок про втечу чи списання з лав ЗСУ, – рішуче каже десантник. – Після Перемоги хочу займатися допомагати людям, які цього потребують, влаштовувати концерти. Я людина мистецтва, мені потрібно творити».
Будні десантників проходять під постійними обстрілами ворога пори будь-яку погоду – в мороз чи дощ, спеку і вітер. Але підтримка побратимів завжди дає сили триматися та йти далі.
«В окопах ми постійно жартуємо, підколюємо один одного, намагаємося бути постійно на позитиві. Головне, що в кожного з нас, все добре з розумінням гумору. Була одна смішна історія, коли в одного із побратимів порвалися штани на попі, і коли ми змінювали позицію, ми жартували, що він зробив останній «знімок» рашистів, які були напроти», – з посмішкою розповідає військовий.
З морозами хлопці борються грілками, окопними свічками й … трошки танцюють. Олексій каже, що перед бойовим виходом потрібно розрядитися, і він вчить всіх охочих бойового гопака, щоб так трохи підняти бойовий дух хлопців.
«Хтось сміється, хтось цікавиться й навіть повторює, в загальному всі нормально до цього ставляться, – розповідає хореограф. – Тут всі різні, з різних професій, але ціль у всіх одна – Перемога. Майбутня Україна буде квітучою, щасливою та сильною»
Служба зв’язків з громадськістю 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади ДШВ ЗС України
