“То ось які ви, горобчики!”: Львівський десантник про знищення 40-ка російських спецпризначенців
“Фокс” – 23-річний головний сержант десантно-штурмового взводу 80 окрема десантно-штурмова бригада ДШВ ЗСУ. З 18 років проходить військову службу за контрактом. З початку повномасштабної війни воює у десантно-штурмовому підрозділі, був снайпером та командиром відділення.
Брав участь у більшості знакових бойових операцій, де була 80-та бригада ДШВ: бойові дії на Миколаївщині та Херсонщині, знищенні переправи противника в районі Білогорівки, битві за Слов’янськ, контрнаступальній операції на Харківщині та Донеччині, в боях за Лисичанськ, Соледар та продовжує воювати на Бахмутському напрямку.
Нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня за знищення підрозділу спеціального призначення противника в районі селища Березнегувате, Миколаївської області у березні 2022 року. Далі йде розповідь від нашого Героя матеріалу “Фокса”.
– “Одного дня повз наш взвод в Березнегуватому проїхало три пікапи та Renault Kangoo з бійцями Сил спеціальних операцій у сторону противника – сіру зону. Автівки зупинилися серед чистого поля. Розпочався бій… Ми відразу залетіли на спостережний пост і побачили, що наші спецпризначенці потрапили у засідку. Вони відповзали в наш бік, частково відстрілюючись. Командир взводу 80-ї бригади негайно прийняв рішення про допомогу побратимам. Ми виїхали двома бронетранспортерами. ССОшники були на горбі, а противник – знизу в лісосмузі. Це їх і врятувало. Десантники почали надавати допомогу пораненим, а я вирішив зайняти вигідну позицію та мати більше інформації по противнику…”.
– “У перші місяці війни у мене зашкалював адреналін… Кричу до “Котика”: “Радєйка в тебе є, ти залишаєшся тут за старшого. Якщо що, то скоро повернусь!” Я тоді бігав із “зеткою” (гвинтівка Z-10 автор.) – виконував не тільки обов’язки командира відділення, а ще й залишався снайпером. Біжу в сіру зону по яру. Глибина – трішки вище гомілкового суглобу, при обстрілі це може врятувати. Я добіг до крайньої розбитої машини, подивився в оптику: у лісосмузі – нікого не видно. Тоді перебігаю до наступного пікапу– Toyota Hilux, повертаю голову направо та бачу, як спускаються з боку лісосмуги в глибокий яр два “Тигра” з російською піхотою. Про це негайно доповідаю командиру взводу, виставляю ящики з мінометів на вигідну собі позицію в кузові пікапа і починаю “працювати” їм в спину зі снайперської гвинтівки. Я стріляв, вів спостереження та робити доповідь, щоб зорієнтувати основні сили, аж до їхнього підходу”.
– “Незабаром десантно-штурмовий взвод підтягнувся, оточив противника з тилу та обох флангів. Росіяни спішилися, а “Тигри” – “на тапки”, вони чкурнули від своїх. Окупанти побігли у бік лісосмуги і зіштовхнулись в лоб з нашою штурмовою групою, якою командував головний сержант десантно-штурмової роти “Балу”, Герой України (посмертно). Перевага під час вогневого контакту вже була на нашому боці, тому противник зробив відкат до одинокого будинку серед поля з ямковим рельєфом, де можна сховатися. У цей час до мене підтягнувся побратим “Манул” та почав також зі “снайперки” відправляти до “вічного сну” загарбників. Далі росіяни побігли прямо на БТР нашого командира взводу “Нестора” та командира відділення “Капрала”. І почався цікавий “фарш”! Їх піхота розліталась, як кеглі. Ми зімкнулись, взяли їх в оточення і перебили всіх. Уже просто тіла по полю валялись. Тоді почали працювати їхні “гради”, але падали за кілометр від нас. Ми подивились: “А, х**ня!” Потім “стволка” туди. Ми: “А, х**ня!” Потім отримали команду розходитись. Українські десантники в тому бою вийшли переможцями без жодних втрат. Також підтягнулись резервна група наших сил ССО за загиблими та пораненими.
Невдовзі виявилось, що проти нас були російські спецпризначенці однієї з частин головного управління генерального штабу зс рф (колишнє гру).
– “Місцеві розповідали: того дня росіяни стягнули трупи знищених нами окупантів і о 04.00 ранку дві “вертушки” забрали “цінних персонажів”. На місці бою залишилась купа речей. Кожен військовий рюкзак окупантів був набитий різноманітним спорядженням та формою мультикам. Один з загарбників ще й засунув до рюкзака своє посвідчення “грушника” рф. І я подумав: “ То ось які ви, горобчики!”.
PS: у матеріалі використані архівні кадри бою, березень 2022 року.
Разом до Перемоги! ДШВ – Завжди Перші! Слава Україні
Служба зв’язків з громадськістю 80 окрема десантно-штурмова бригада ДШВ ЗСУ