Він міцний наче «Скала»

 Того дня, колона українських десантників потрапила в засідку неподалік «32 блокпосту». Офіцер-десантник з позивним «Скала» отримав завдання разом з бронегрупую пробитися до своїх, та по можливості евакуювати загиблих та поранених бійців. На всіх підступах були ворожі засідки, тож він прийняв рішення висуватися не по шосе, а по польовій ґрунтовій дорозі. Щось підказувало офіцеру, що противник може їх там очікувати, і звісно приготувався до зустрічі…

Згодом підтвердилося, що по ймовірному маршруту руху групи був влаштований так званий «протитанковий шлагбаум». Проте і на підході до визначеного району, десантники натрапили на іншу засідку. Спочатку вдарили ПТУРи, у підбитій БМП детонував боєкомплект… Але Бог оберігав своїх захисників, на щастя ніхто з них тоді не постраждав.

В ту мить, «Скала» почув знайомий звук пострілу зі снайперської гвинтівки, та різку біль в руці, а за мить – сильний удар по печінці. І як професійний боксер, він знав силу удару, “Тайсон відпочиває” – жартує коли пригадує той епізод офіцер. Поранений, він миттєво зорієнтувавшись в непростій обстановці бою, та почав виводити своїх хлопців з під обстрілу.

Поранення виявилось відносно легким, куля пройшла на виліт. Через місяць лікування молодий офіцер знову був у строю. І тільки згодом, майже за пів року, знявши бокові пластини з бронежилета, Євген з подивом виявив що плита пробита кулею 7.62, а сама куля застряла в кевларовій основі. Згодом ще двічі цей бронежилет рятував життя офіцеру.

Сам «Скала» – високий, міцний, спортивної та дійсно козацької статури молодий чоловік. У свої 26 років він вже начальник штабу одного з підрозділів десантно-штурмувої бригади.  Родом зі Світловодська, що на Кіровоградщині, зі шкільних років мріяв стати військовим і всіляко до цього готувався. Старанно навчався в школі та активно займався спортом, з червоним дипломом закінчив Світловодський технікум радіоелектронного приладобудування, і у 2009 році вступив до Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові на факультет ВДВ.

Роки навчання для Євгена промайнули швидко, адже він займався улюбленою справою. Потрапивши на четвертому курсі на стажування до Житомира, твердо вирішив саме в цьому місті продовжити офіцерську службу.

Євген закінчив з відзнакою академію, прибув в бригаду та прийняв посаду командира взводу снайперів. Наполегливо вчився сам та навчав підлеглих. І коли почалася антитерористична операція, він разом з підлеглими успішно діяв в складній обстановці.

Зі своїми бійцями молодий офіцер брав активну участь у штурмі гори Карачун, визволенні Слов’янська та Краматорська, у славетних рейдах «95-ки», та в боях в районі Трьохізбенки на Луганщині.

Посада командира роти снайперів стала черговим етапом випробування на міць та силу духу талановитого командира. 4 серпня новоспечений ротний отримав завдання доставити для потреб підрозділів бригади, які проводили рейдові дії 10-ти одиниць БТР – 80. Ці бойові машини були вкрай необхідні десантникам. Завдяки умілому керівництву, колона без втрат прорвалась до підрозділів бригади, що на той час уже були на околиці села Степанівка, в районі Савур-Могили.

Саме зі своїми підлеглими «Скала» успішно виконував завдання під час штурму «Шахти Бутівка», захищаючи позицію «Зеніт», що на околицях Авдіївки та у важких боях за селище Спартак в січні 2015 року. За особисту мужність та героїзм, проявлених при захисті держави офіцер-десантник був нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.

З величезною теплотою говорить Євген про дружину Тамілу, якій щиро вдячний за розуміння та терпіння. Адже нелегко бути дружиною військового, постійно очікувати чоловіка то з війни, то з полігону та постійно хвилюватись. Він дякує богу та долі за те, що вони зустрілись.

Сьогодні Євген продовжує захищати Україну та її територіальну цілісність від російсько-окупаційних військ в одній із найбільш гарячих точок на карті АТО. Удачі тобі Євген, ти дійсно міцний наче «Скала».

Сергій Жмурко, «Народна армія»