«Я щиро вірю, що настане Перемога, і по всій території нашої рідної України замайорять синьо-жовті прапори!»

В ці дні, в Україні проходить 6-та річниця боїв за Дебальцівський плацдарм. Активна фаза запеклих бойових дій тривала з 15 січня по 18 лютого 2015 року. Українські воїни неодноразово проявляли мужність та героїзм у збройному протистоянні російським агресорам, іноді навіть ціною власного життя…

Щороку, учасники тих подій та родичі загиблих українських воїнів вшановують загиблих бойових побратимів та рідних, згадують ті нелегкі для нашої Батьківщини часи…

Проте, й досі залишаються маловідомими події «гарячого літа» 2014 року, коли підрозділи українського десанту виконували визначені завдання в тилу противника, звільняючи з боями окуповані російськими угрупуваннями населені пункти Донбасу, в тому числі і невеличке містечко стратегічного значення – Дебальцеве.

Один із учасників тих подій – головний сержант артилерійського підрозділу 25-ї окремої повітрянодесантної бригади ДШВ ЗС України старшина Владислав Липовик.

Далі, йдуть спогади героя нашого матеріалу:

«Отримавши наказ, наш артилерійський підрозділ 25-ї окремої повітрянодесантної бригади висунувся в район міста Дебальцево, де йшли інтенсивні бойові дії.

Розмістившись на околицях містечка, почався активний збір даних про противника.  Інформація надходила з різних джерел. Окрім розвідки, допомагали місцеві мешканці. Тому, вже з перших годин перебування у місті, ми непогано орієнтувалися. Наш артпідрозділ постійно переміщувався. За наявними координатами надавав вогневу підтримку українським підрозділам, які протистояли проросійським бойовикам. Противник усіма зусиллями намагався закріпитися та встановити контроль над Дебальцевим.

Для обладнання своїх вогневих позицій, «кремлівські найманці» обирали житлові будинки. Вони добре розуміли, що ми не зробимо жодного пострілу в бік мирного населення. Також противник постійно нарощував зусилля. Здавалося, що він скрізь. Мінометні обстріли майже не вщухали, періодично працювали «Гради».

Перед нашим підрозділом стояло непросте завдання – знищити проросійські угрупування, з мінімальним пошкодженням помешкань місцевого населення!

Ми розуміли складність виконання даного бойового завдання. Проте, виконали його досить успішно. Наші самохідні артилерійські гармати 2С9 «Нона» – унікальне озброєння, яке дозволяє з максимальною точністю наносити вогневе ураження. За підтримки батареї гаубиць Д-30, наш зведений артилерійський підрозділ провів в той день дуже ефективний бій.

Він був досить запеклим. Від точності розрахунків по цілях – залежало дуже багато. Однак, ми це зробили. Подавивши прицільним вогнем  ворожу артилерію, ми дали змогу нашому підрозділу провести «зачистку» міста, знищити основні сили російських найманців. Дебальцеве було звільнено від загарбників!

Після цього, зведений загін 25-ї окремої повітрянодесантної бригади продовжив виконувати бойові завдання, визволяючи інші населені пункти українського Донбасу. Попереду було ще багато важких боїв, перемог та нажаль втрат. Проте, це вже зовсім інша історія…».

Наостанок, хочеться сказати кілька слів про нашого співрозмовника. До тривожних подій 2014 року, він прожив на території Автономної Республіки Крим. Відразу після незаконної окупації півострову військами російської федерації, Владислав Липовик виїхав на материкову частину. Він був налаштований зі зброєю в руках захищати Україну та її територіальну цілісність, ставши до бойового строю легендарної повітрянодесантної бригади з Дніпропетровщини.

– Я щиро вірю, що настане Перемога, і по всій території нашої рідної України замайорять синьо-жовті прапори! – підсумував свою коротку розповідь десантник-артилерист старшина Владислав Липовик.

Тетяна Заріцька, пресслужба 25 окремої повітрянодесантної бригади ДШВ ЗС України