Як Житомирські десантники відновлюють техніку для подальшого визволення українських населених пунктів та знищення окупантів

За фразою “я на війні” часто уявляють військового в окопі зі зброєю. Хоча насправді чимало воїнів за весь час служби можуть жодного разу так і не побувати в реальному бою. Проте без їхньої роботи військову частину або підрозділ б паралізувало. Зокрема, йдеться про ремонтні підрозділи. Це ті чоловіки, які у люті морози чи нестерпну спеку лагодять бойову техніку,  “швидкі” для медиків, вантажівки та позашляховики, які подарували волонтери.

Щоб Житомирські десантники завжди могли завзято гнати в шию окупанта, з ранку до ночі працює наша ремонтна рота. Про те, як проходять будні підрозділу, читайте далі.

“Та відкручуй там все, нічого не лишай!”, – молодий хлопець у замасленому пікселі стоїть на скелеті того, що нещодавно було його вантажівкою. Це Олег, він служить в ремонтній роті 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Нещодавно його машина підірвалася на міні. На щастя, хлопець лишився неушкоджений. І зараз свою машину він з побратимами розбирає на запчастини.

“Тепер це донор для інших автівок, – говорить технік Роман. – До речі, у нас тут є й трофейна техніка – деяку вдається відремонтувати і вона починає служити нам, а деяка також стає донором запчастин. Ось як цей російський БТР-82”.

Ми підходимо до бойової машини, на якій зеленим написано “Умка”. Напевно, росіяни так назвали БТР. Але у ремроті знають, що перед тим як почати лагодити трофейну техніку, її треба ще добряче вичистити.

“Ось подивіться! – Роман відкриває люк БТР-82 і всередині майже до самого даху накидано якісь проводи, ганчірки, китайська гуманітарка у вигляді пакетів з печивом тощо. – Де живуть, там і смітять. Якщо вдається притягнути російську техніку, то вона завжди завалена сміттям. У цьому всьому орки – “Вєлікая дєржава”, а після себе лишають гори бруду та руїн”.

Подекуди на території підрозділу величезними спіралями лежать металеві гусениці. Їх зняли з пошкоджених танків, потім полагодили і тепер вони чекають, коли знову знадобляться та їх поставлять на інший танк.

Андрій веде далі володіннями ремроти: “Там у нас лагодять тягачі, якими ми власне доставляємо пошкоджену техніку, а он в тому гаражі зазвичай волонтерські машини ремонтуємо. Ними опікується Микола”.

Заходимо в гараж, де стоїть позашляховик без одного колеса.

“Тут такі дороги, а точніше взагалі їх не має, що ходова частина на машинах першою “летить”. Ось тут пружину треба міняти, – пояснює Микола. – Раніше такі легковушки на СТО ганяли ремонтувати, бо тут зазвичай заточені лагодити важку техніку. Та у мене ж власне СТО в Києві, то я сюди інструменти привіз і зараз реанімую волонтерські позашляховики”.

Микола розповідає, що на початку повномасштабної війни, він вивіз родину за кордон, а вже дорогою назад заїхав у військкомат і призвався. Його одразу забрали в ремроту.

“До техніки у мене лежить душа. Подобається бачити, як машина знову стає на колеса. Думаю, я тут на своєму місці!”, – посміхається чоловік.

А тим часом знадвору чутно шум. Пригнали наш БТР-3ДА. Декілька військових буквально з головою пірнають у середину, щоб знайти причину несправності. Виявляється, що десь протікає антифриз, але це ще треба з’ясовувати де саме, а потім вже полагодити. Тому хлопці хоч до ранку будуть біля залізної “пацієнтки”, щоб вона якомога скоріше повернулася в стрій.

Служба зв’язків з громадськістю 95 окрема десантно-штурмова бригада Збройнi Сили України