«Військова служба – це обов’язок кожного чоловіка»

Одним з наступних пам’ятних моментів стало важке поранення ноги та лікування, яке тривало більш ніж пів року. Андрій Олександрович зазначає: «Сам не знав, як воно складеться, та чи вдасться повернутися знову на службу». Проте, для нього все склалося добре, він знову повернувся до бойової бригади. «Військова служба – це обов’язок кожного чоловіка. Якщо потрібно захищати Батьківщину, то я не збираюсь сидіти вдома» - говорить прапорщик та додає: - «Сумно бачити отих чоловіків, які сидять з пляшкою пива біля під’їзду, коли з тобою поряд в окопі дівчина з СВД…». Все ж найгіркішою частиною бойового шляху для будь-якого військовослужбовця були, є і залишаться втрати товаришів. З цього моменту посмішка Андрія зникає. Як не дивно, але навіть про травми, отримані під час бойових дій, він розказував з позитивом. Опустивши очі додолу продовжує, що дійсно шкода кожного… … Після декількох хвилин мовчання змінює тему і починає розповідати про те, як в польову їдальню потрапив снаряд противника. Посміхнувшись додає, що це було найнебезпечніше олів’є в його житті. Закінчуючи розповідь про свій бойовий шлях, який ще триває, щиро говорить, що нагороди та державні відзнаки – це не те, чим дійсно треба пишатися, бо зараз на цьому багато хто робить піар. Так, коли син отримав домашнє завдання у школі розповісти детальну біографію свого батька, Дворніков відмовився, бо на його думку це зайве. Так і виходить, що справжні Герої - захисники своєї Батьківщини здебільшого не хочуть розголошувати про свої ратні справи, поки не закінчилися бойові дії. Ось такі вони, наші скромні десантники! Пресслужба 81 окрема аеромобільна бригада ДШВ ЗС України