Слова пам’яті загиблим десантникам…

Сьогодні ми згадуємо теплим словом пам’ять наших полеглих воїнів 79 окрема десантно-штурмова бригада Миколаїв – Героя України підполковника Сергія Кривоносова та кавалера ордена «За мужність» III ступня солдата Ернеста Хортіва.

4 серпня 2014 року нас стало менше… Ми понесли болючі втрати…

Це були дні, сповнені болю і сліз, «гарячий» серпень чотирнадцятого року, точилися жорсткі бої.

Влітку 2014 року майор Сергій Кривоносов бере участь в Антитерористичній операції на сході України. Зведений підрозділ ротної тактичної групи, який очолював майор Кривоносов, охороняв державний кордон з Російською Федерацією в районі населеного пункту Дякове Донецької області, за 5 км від кордону з РФ. З території Росії їх щодня обстрілювали з «Градів», але свою висоту на українсько-російському кордоні його підрозділ тримав більше місяця. Було дуже важко, але військова присяга та бажання захистити Вітчизну були для офіцера-десантника з позивним «Граніт» і його підлеглих понад усе.

Сергій Кривоносов загинув за день до своєї ротації – 4 серпня 2014 року, близько 2-ї години ночі, під час чергового артилерійського обстрілу зі сторони Росії з реактивної системи залпового вогню «Град». Коли ракета влучила у бліндаж, де знаходився Сергій, він, не вагаючись ні секунди, прикрив собою своїх підлеглих. Майор врятував трьох солдат ціною власного життя.
Це відбулося на висоті 185 («Граніт») поблизу села Дібрівка…

Десантник Вадим Коротєєв згадував: «Майор прийняв на себе всі осколки повністю. Ми почали ридати, коли зрозуміли, що Сергій пішов з життя. Це було за день до нашого виходу звідти».

Миколаївський десантник, позивний «Маршал», 4 серпня на своїй сторінці у Фейсбуці написав: «Сьогодні о 2.10 під обстрілом російського «Града» загинув добрий друг, грамотний офіцер, справжній командир і просто хороша та дуже добра людина, яка тримала висоту більше місяця. Земля Вам пухом, товариш Майор!»

Микола Твердий, друг і товариш по службі Сергія Кривоносова, згадує: «Я його знав з 2001 року, я був тоді простим солдатом, а Сергій Сергійович – командиром взводу. Він завжди справедливий був, дуже чуйний. До нього з будь-яким питанням можна було звернутись – ніколи не відмовить, допоможе вирішити проблему. Він міг погарячкувати, але (за підлеглих стояв стіною, не терпів несправедливості) якщо його взвод сварили, він вимагав пояснень: чому, як, хто неправий. Я особисто не пам’ятаю, щоб він когось карав. Міг посварити, але тільки якщо хтось дійсно завинив. Узагалі він користувався у нас авторитетом. Колектив у 2-му батальйоні був дуже злагоджений…

В АТО ми зустрілися десь біля Донецька, точно вже не пам’ятаю. Коли він став на висоту, яку і назвали «Граніт», – одразу техніку розосередив, спочатку вона скупчено стояла і прицільний постріл міг її повністю знищити. Виставив пости, визначив позиції – по розуму все зробив, дуже грамотно, він талановитим військовим був. Спочатку про армійців із Росії мова не йшла, там були так звані ополченці.

Потім почали з’являтися ДРГ і техніка з Росії. У нього була улюблена фраза, коли він щось доводив вищому командуванню, то казав: «Усі ви розумні, але чомусь не міністри оборони». У Сергія Кривоносова є рідня в Росії, але він говорив, що служить Україні і буде її захищати. Я дзвонив йому 2 серпня – вітав зі святом…

Коли висота «Граніт» обстрілювалася, Сергій Сергійович завжди у дверях з рацією стояв, віддавав накази, слухав, що відбувається на позиціях, у бліндажах зв’язку майже не було. В той обстріл він знаходився на вході – і ракета влучила туди… Його смерть для нас велика втрата. Брат дуже важко переживає цю трагедію – Сергій для нього підтримкою був, наставником. І ми втратили хорошого друга, командира і талановитого офіцера».

Поховали героя-десантника Сергія Кривоносова на Алеї слави центрального кладовища Миколаєва. Панахиду провели в рідній військовій частині. Провести в останню путь Сергія Кривоносова прийшло більше тисячі миколаївців.

За виняткову мужність і самопожертву, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, Указом Президента України від 4 грудня 2014 року № 916/2014 Сергію Кривоносову присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно). 23 січня 2015 року депутати Миколаївської міської ради прийняли рішення про присвоєння Миколаївській загальноосвітній школі № 32, в якій навчався Сергій Кривоносов, його імені.

Згодом на будівлі школи було встановлено меморіальну дошку на честь Героя.

В Києві на території Національного університету оборони України імені Івана Черняховського (проспект Повітрофлотський, 28), встановлено стелу військовослужбовцям Збройних Сил України, яким присвоєно звання «Герой України», серед яких ім’я миколаївського військового підполковника (посмертно) Сергія Кривоносова.

За місяць до свого двадцятиріччя на війні загинув військовослужбовець бригади солдат Ернест Хортів.

З початку бойових дій – солдат, навідник 3-го взводу 1-ї аеромобільної роти 79-ї окремої аеромобільної бригади, стояв на Чонгарі — блокпост по межі з анексованим Кримом, потім переведений на Донбас. Зі слів бойових товаришів він, незважаючи на молодість, серйозно та відповідально ставився до бойових завдань, завжди був попереду. Ернест жартував що він «заговорений», вірив у те, що лихо омине його, а смерть не наздожене…

Останнім пунктом бойового шляху молодого Воїна стало селище Дякове Луганської області. 4 серпня 2014 року він отримав важке поранення у ході бою біля цього прикордонного села. Тоді миколаївські десантники забезпечували прикриття для угруповання українських сил, яке виходило з оточення з-під Ізвариного. В цей час через кордон з боку РФ прорвалась колона російських бойовиків, які відкрили шквальний вогонь по позиціях 3-го взводу. Лікарі боролися за життя молодого воїна, але 6 серпня 2014 року мужнього захисника не стало.

15 травня 2015 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, Ернест Хортів відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

… То були страшні дні. Ми втратили своїх побратимів, виконуючи поставлені бойові завдання на Сході України.
Сьогодні ми зберігаємо їх пам’ять. І хочемо, щоб наші співвітчизники теж знали і не забували своїх Героїв, ті обставини та вчинки, завдяки яким ми маємо можливість жити мирним життям. Пам’ять наших полеглих побратимів вкарбована в наших серцях та бойовому літописі сучасного Україського війська.

Вічна пам’ять та слава Героям-десантникам!

Пресслужба 79 окрема десантно-штурмова бригада Миколаїв