За свій взвод “Трак” стоїть горою

Коли Роман вивозив родину з півночі Чернігівщини, позаду нього вже гриміла канонада російського наступу. Убезпечивши близьких, Роман зі спокійною душею повертався назад, але його край уже було окуповано.

Тож довелося зупинитися в Житомирі й там звернутися до військкомату. А яким може бути подальший шлях чоловіка зі столиці українського десанту? Лише в ДШВ. Так колишній командир танкового екіпажу часів АТО, про що нагадує позивний – Трак – перекваліфікувався на десантника, ставши згодом головним сержантом аеромобільного взводу.

Він буквально на пузі проповз зайняті 46 окрема аеромобільна бригада ДШВ ЗС України плацдарми на тоді ще окупованому березі Інгульця.

Спробував на смак гіркоту землі й смертельну солодкуватість порохового гару. “Серце гріла одна мрія: зачерпнути води з Дніпра й від душі вмитися на звільненій від ворога території, — пригадує Роман Ромей. – І ця мрія здійснилася поблизу Каховки!”.

У цивільному житі він пройшов шлях від провідника потягів “Київ – Севастополь” і “Київ – Бердянськ” до начальника останнього. Звідси логічно випливають і його наступні мрії: звільнити Бердянськ і вмитися в Азовському морі, а також – після звільнення Криму й Севастополя повторити згадану водну процедуру в одній із севастопольських бухт.

Враховуючи здійснення першого бажання, наступні виглядають цілком реальними. Особливо з такими хлопцями, які служать поруч із Романом.

Про них він найкращої думки. “Взвод – супер. Я в будь-яких ситуаціях стою за своїх хлопців. А вони завжди підтримують мене”, – з гордістю констатує Трак за підсумками боїв на Херсонщині, в Бахмуті й Соледарі. Нині він лікується після поранення, але неодмінно повернеться до них.

Разом до Перемоги! ДШВ – Завжди Перші! Слава Україні!

Служба зв’язків з громадськістю 46 окрема аеромобільна бригада ДШВ ЗС України